ІІІ. Нові Знайомства. Частина 12

Отож, як тільки гобліни вийшли на місток і зачарували воргів, авантюристи почали діяти. Чи було це злагоджено, чи ні - то вже вони обговорють після закінчення битви. Якщо, звичайно, буде кому обговорювати. Келагар, будучи далекобійним бійцем, побіг в тил, Сібо - теж продовжував ховатись, покращуючи заклинаннями здібності своїх союзників (цього разу, наприклад, він зробив їх усіх більш непомітними). Валрел Ластро, приспавши малого гобліна-звіролюба заклинанням, залізла на міст, щоб розібратися з іншим, більш крупним, гобліноїдом.

Найбільш ефективним в короткостроковій перспективі виявився паладин. Отримавши благословений захист від своїх святих, клятвами яким він послуговувався у своєму житті, Бодомар Хмурий рушив уперед, на воргів. Перші два удари поклали найближчого монстра, відправивши його тіло в вічний сон. Третій удар - поклав другого, відправивши і його душу в пекло. На третього ворга, який виявився занадто малим і занадто схожим на звичайного вовка, вже не вистачило часу. Зате цей час був у вовчиська, який, не дивлячись на божественний захист, зміг куснути Хмурого.

А що з Валрел? Крупний гоблін, звичайно, міг би розбудити свого напарника, але той вже зробив своє діло. В крупного ж були інші задачі, набагато важливіші, ніж пробудження союзника. Тож, озброєний Вранішньою Зорею, він рушив на дівчину. Так, вона була чорномазою. І - так, вона була трохи схожою на дроу. Але тільки нерозумних голодних воргів можна було надурити таким цирком. Гоблінів, можливо - теж, якщо бути на достатній відстані від них, та достатньо переконливо зіграти свою роль. Але цей крупний гоблін був дуже близько до дівчини, тож, підійшовши до неї, він опустив свій моргенштерн, атакуючи бардесу.

Поки факелоносець вже вбивав воргів, Сібо сховався та дотримувався плану. Все ж він з рік прожив з тими зеленими опудалами і дещо про них знав, як знав і їх мову. Тому гном підкрався в бік Келагара, ховаючись в відблисках лежачого факела, націлився на міст своїм списом та прошепотім заклинання, яке дозволило з'явитися голосу над містком:

— Da kak vy smeete, nichtojnye, vstrachat' poslallyka moego?! — голос був владним, чимось наслідував нотки Бодомара, від якого для своєї ілюзії Сібо взяв чварливість і сильність голосу, приправивши все сильним басом.

"Володарку" почали трохи бити. Як мінімум це нерозумно, бо кара за напад на дроу – смерть. От лише є нюанс – міст трохи ховав і  без того маленького гобліна, і він активно агресував на Валрел, що накладало свої перешкоди на прицілювання, бо якось не хотілося влучити їй у вухо. Хоча ні, хотілося, і не лише їй, за те що або не слухали, або не хотіли розуміти нормальний план ,який би дозволив обійтися без усього цього. І нашо їм взагалі потрібні були ці блохасті виродки?

Келагар вправно, ніби механізм, споряджав болти, зробивши дуже швидко два постріли, але один снаряд влучив у сам міст, пробивши його на половину своєї довжини ,а другий полетів вище, клацнувши по стелі печери і напевно зламавшись.

– Olot dos! – ельфу лише лаятись і залишалось, тож він пройшов трохи вперед, прикидаючи, як можна відтворити шлях Валрел нагору.

Після укусу в нозі відчувався жар. Неприємна подряпина, однак не смертельна. Принаймні для Бодомара.

— Ось це ти дарма, паскудо. — Паладин почав обходити останнього свинопса по колу, притискаючи до скелі, та змушуючи оголити спину для інших. Не те щоб старий вояка розраховував вважав що потребує помочі, однак звичка - то друга натура, й інакше він просто не міг. Цей ворг був хоч меньшим ніж решта, але явно спритнішим, раз зумів знайти слабке місце в захисті здорованя. Тож перший випад Хмурий наніс вклавшись не у силу замаху, а у точність, що перевірити рефлекси волохатого. Жахлива рана затягнулася просто на очах.

— О, курво! — В розпачі паладин ударив вдруге, цього разу на силу, та добавив частинку божественної магії. Двуруч на мить спалахнув жовтим полум'ям і нова рана зашипіла у такт звірюки. Значить її все таки можна вбити, хоч і не звичним способом. Зазвичай до таких магічних тварюк потрібно готуватися заздалегідь, і Бодомар допустив неприпустимої помилки розраховуючи на легку прогулянку. Однак він якось вигребе. Завжди вигрібав, і цей випадок не стане виключенням.

Тільки дівчина забралася нагору, як її тут же огребли вдаром залізної кулі. - Ааах! - скрикнула дівчина, коли отримала удару в плече. Вона перекотилася, щоб погасити частину вдару, та усе одно було боляче. Вставши на ноги, вона розігналася і виставивши руки уперед, спробувала стовкнути негідника з підмостку. Хай його бридка морда зустрінеться з холодним камінням, ніж буде дивитися на прекрасних єльфійок. Не для нього ріс цей квіточок.