ІІІ. Нові Знайомства. Частина 3

Дрібний пісок Дальдарин зумів віднайти майже одразу. Більш того - якби він трохи відійшов назад по стежині, й пошукав у хащах та заростях, він зміг би віднайти кущик дикої рози й зібрати трохи пелюстків. Але цього не знадобилось. Струмки, зазвичай, течуть там, де геологічні пласти є водопроникненими, а пісок був саме із таких. Струмочок же, що бачили авантюристи, не був виключенням із правила, і жменя піску швидко опинилася в долоні ельфа.

Взявши жменю піску в руку, ельф заспівав тихесенько: «Спи, моя радість, засни…»

І здув пісок з руки. Варто йому було зробити це, як в сфері радіусом 20 футів, на краю якої знаходився гоблін, якого помітили пригодники, в повітрі заблищали маленькі піщинки, які, присипляли кожного, кому вони потраплять в очі чи в ніс.

Час від часу, яким би уважним не був той, хто намагається віднайти ворогів, він помиляється. Ось так помилився Сібо. При чому помилився разом із Дальдарином. Небувалий випадок, але Тімора іноді відвертається від авантюристів, й тоді, іноді, на її місце може стати Бешаба. З однієї точки зору, те, що замість одного гобліна їх виявилось двоє, не було такою вже великою проблемою. З іншого ж - план не дуже вдався. Так, один гоблін заснув. Але інший залишився притомним, і готовий був діяти - або будити свого колегу, або атакувати. Хто зна?...

Бодомар широко позіхнув. Піймавши себе на цьому невчасному жестові він швидко закрив рота та прищурив очі. Часу та сенсу розбиратися що то було - дружній вогонь чи просто збіг, паладин не бачив. Як і не бачив другого гобліна, доки той не проявив себе. Чоловік не був певен чи контролює ельф ситуацію, проте вмішуватися вважав справою передчасною. Якщо треба то він, звісно, підстрахує, але довговухий заслуговував шанс проявити себе. Не глядячи ручна сокира опинилася в долоні, а погляд вже прораховував траєкторію, по який потрібно було її запустити в вороженьку. У разі чогось, випадаючого за рамки "все йде по плану".

Яків скривив обличчя. Ну не любив він вбивати і з радістю хотів би все вирішити мирно, та коли Бодомар взяв до рук топірець — зрозумів, що мирного рішення не буде. Солдатською мовою жестів друїд не володів, та все ж показав пальцями на гобліна і його шию. Хотів пояснити, що спробує схопити його батогом, бо ж живий гоблін все ж міг бути кориснішим, і крові менше було б.

Яків жестом створив терновий батіг й приготувався схопити вартового за шию, щоб мовчав, а потім підтягнути якомога ближче й випитати все, що потрібно.

Ведмідь почалапав в бік печери. Сібо уважно спостерігав за своїми побратимами. Невідомо скільки цієї погані ховається в печери і тому варто напрацьовувати взаємодію в бою вже зараз. Коли вони зустрінуться з драконом, то ця група має працювати злагоджено, як вироби гномів-жерстянщиків! Тож для себе Сібо вибрав роль, що переріжить втечу цих вартових. Якщо якесь мале гобленя надумає побігти в печеру і попередити про їх групу, то враз отримає на горіхи від чорного звіра, ким гном Босі являвся зараз. Та й отак у сторонці він може краще побачити, як саме поводять себе в бою нові товариші. В засідці на дорозі його увагу зайняла раптова атака та перевтілення у ведмедя, тож все що він дізнався про них — що вони можуть швидко діяти, рубаючи та палячи на своєму шляху ворогів. Проте він відмітив поміч, яку вказали Яків та Бодомар, що перші зреагували на поранення гнома.

Проте той раз була засідка. Треба було реагувати на загрозу та вони не знали, що одне від одного очікувати. Зараз же вони самостійно прийшил до лігва ворога і їх перемога та життя залежатиме від взаємодії. Так само буде і як вони прийдуть до дракона. Але ставки тоді зростуть ще вище, тож група має проявити свою міць і силу. Вона має загартуватись в цій місії. А Сібо буде допомагати, як він завше робив. Ці мандрівники теж стануть на шлях Баервана! Не свідомо будуть продовжувати настанови могутнього бога лісів та пригод!