ІІІ. Нові Знайомства. Частина 2

Дослухавшись до свого побратима, все ще обернутого на ведмедя, Дальдарин і сам прислухався. І дійсно: уважно дослухавшись до того, що відбувалось у кущах, він визначив, що там хтось є, а саме - дійсно один гобліноїд! Судячи з усього, той чи спав, чи був зайнятий своїми справами: так, чи інакше, але він поки що не помітив авантюристів, то ж розпотрошити його було не єдиним можливим варіантом розвитку подій. Завше можна було спробувати пройти тихенько повз...

Ельфійські марення - це образи, насичені символізмом, чудернацькими вивертами картинки й сюжету, а також алегоріями й іншими спотворювачами об'єктивної реальності. Хоч як Дальдарин не намагався зрозуміти, чи має зв'язок ця печере з його мареннями, він не зміг цього зробити, враховуючи специфіку цього процесу. Хтозна - можливо, просунувшись далі углиб, він зможе зрозуміти більше?...

Дальдарин звик покладатися на рубін в своєму кинджалі, але під час останньої битви він випав десь і ельф не зміг його знайти. Тому, поки вони ще були біля возів, він пошарився по ним, щоб знайти якісь предмети, які можна використовувати для чар. Специфічних інгредієнтів, типу лайна кажана зі сіркою, там, звичайно, не було, але прості штучки, типу шматка овечого хутра, дубленої шкіри чи мідної проволоки, він знайти зміг.

І от зараз Дальдарин дістав з кишень свого саморобного жупана шматочок мідної проволоки, вказав пальцем на Бодомара, і прошептав магічним шепотом, який міг чути лише адресат.

— "В кущах сидить гобліноїд. Один. Нас поки не помітив. Ліквідуємо його швидко, поки він нас не помітив, чи спробуємо прокрастися?"

Доки ведмідь показував який він вправний художник та малював на землі свої матюки, у бодомарових вухах відлунали слова. Ох вже ж ці ельфи: і як він тільки там розгледів гобліна? Знову.

— Не можна залишати ворогів позаду. Впевнений що впораєшся - зроби це тихо. Бо якщо я піду, той волатиме на всю околицю.

Не те щоб Хмурий був проти зробити все гучно та помпезно, і навіть вважав що урочиста кара краще тихої, проте був змушений й міркувати про решту загону. Все-таки справа спільна. То нехай хтось більш спритний проллє трохи гоблінської крові, а паладин його благословить. Фігурально, звісно. Бо божественну магію на таке зась марнувати.

Отримавши відповідь від вояка, Дальдарин задумався. Легше за все було б спробувати усипити його, а потім перерізати горлянку, поки він спить, але усипляючі чари потребують матеріяльного компоненту. Так, це може бути блищак, але його нема… Що ще там… Пелюстки троянд? Дурня, де я їх знайду. А ще… Дрібний пісок! Ми біля печери, тут багато подрібненого камня, може, знайдеться і дрібний пісок!

Дальдарин озирнувся по сторонах, намагаючись знайти потрібні йому інгредієнти.