ІІ. Перші Битви. Частина 9

Келагар таки трохи забарився на місці битви, й тому, природньо, залишився із возами. Звичайно, існував ризик того, що дроу обікраде вози, але це б не наблизило його до виконання особистої цілі, а саме - помститись колишнім побратимам із Червонотаврованих. Та й набагато краще було, коли вози були хоча б під якоюсь, та охороною. Хоча, авантюристи планували вирішити питання з гобліноїдами досить швидко, й передбачали, що за ті декілька годин із возами не повинно було статись нічого паганого, навіть якщо вони залишаться схованими в кущах, але зовсім без охорони.

Тим часом, уважний Дальдарин наздогнав більшу частину групи, що йшла по стежині на зустріч невідомому. Якраз вчасно, щоб помітити пастку, в яку ступив Бодомар. Сібо теж помітив її, але ні перший, ні другий, не встигли попередити паладіна про небезпеку. Пастка затягнулась довкола ноги Бодомара, зігнута гілляка смикнула лицара угору, й після чого він усвідомив, що висить догори дригом. Ця ситуація нагадала йому одну з паладінських тренувань з усвідомлення своєї суті й адекватного сприйняття світу в незвичних позиціях. Ці медитативні практики були навіть на стародавніх гравюрах зображені. На них був викарбуваний паладін із німбом, що висів униз головою, підвішений на одній нозі: заклавши руки за голову, він перебував в гармонії й балансі зі світом та своїми прагненнями й клятвами.

В будь-якому разі, шкоди ця пастка ніякої не спричинила хмурому паладіну. Можливо, якби це був випадковий подорожній, гоблінський патруль віднайшов би й полонив його. Але гоблінський патруль, що перебував у засідці менш ніж півгодини тому, був винищений, а по стежі прямував не один, а група подорожніх. Підмогильний, якби він не був самим собою, можливо, засмутився б, бо ж його план неможливо було реалізувати без гобліноїдів поблизу. Але збалансований оптимізм напіворка наврядчи приніс би смуток у його думи. То ж, вивільнивши Бодомара, авантюристи пішли далі. Будучи більш спостережливими, вони завчасно помітили приховану яму на своєму шляху. Через 10 хвилин шляху по стежці зустрічається замаскована гоблінами яма, яку помічає Дальдарин і попереджає усіх інших. Ширина ями — 1.5 метра, а глибина — 2 метри, і пастка активується, коли істота наступає на неї...

 — «Ой-ой-ой, обережніше! Зачекай секунду, зараз я тебе зніму!»

Дальдарин спробував був залізти на дерево, на якому підвісило Бодомара, і без особливих проблем заліз на нього. Схопивши мотузок, на якому бовтався його напарник, він закричав вниз:

— «Я зараз її переріжу, готуйся падати! Якове, спробуй його піймати! На рахунок 3: один! Два! Три!» - І Дальдарин перерізав мотузок кинджалом.

Безжалісна сила інженерної думки підкинула Бодомара в повітря, та зафіксувала чоловіка в досить безпомічному стані. Паладин було рипнувся, спробувавши підтягнутися, проте від цього руху під впливом гравітації почав сповзати з піхви зафіксований на спині двуруч. Тож його довелося перехопити, і підтримувати однією рукою.

— Краще не підлазь, Якове.

Бо важив здоровань більш за центнер, і це не враховуючи обладунків. А разом з ними був справді серйозною загрозою для будь-якої цілі знизу. Коли мотузка увірвалася, Бодомар спробував перегрупуватися в повітрі. Проте йому не те що на ноги приземлитися, йому ледве оминулося звернути шию, прийнявши удар на плече. Через біль паладин піднявся, приклав долоню до пошкодженої руки, та заплющивши очі, щось пробурмотів.

— Ходімте далі. Те зелене гівно догралося.

Яків не встиг скористатися порадою Дальдарина й підхопити Бодомара - хмурий паладін відмовився від будь-якої допомоги. З мужністю вдарившись об землю, він обтрусився, самозцілився, і група рушила далі по стежі. Довго чи коротко, але приблизно за годину вони були на місці. Пройшовши по гоблінській стежці вісім кілометрів від місця засідки, авантюристи натрапили на глибоку печеру в схилі пагорба. Із прикритого густими заростями шипшини входу в печеру витікає дрібний струмок. По правий бік від струмка всередину веде вузька суха ділянка ґрунту....