ІІ. Перші Битви. Частина 5

Ведмеді були ненайкращими шукачами слідів - принаймні, у Сібо не вийшло знайти щось цікаве. Хтозна - можливо, сліди замітали, а, можливо, пройшло досить багато часу після того, як вершників схопили? Бо ж коні були вбитими, судячи з усього, приблизно учора ввечері, й після цього пройшла майже доба. А за добу будь-які сліди могли розвіятись...

Після тяжкої (навіть для пів-орка) роботи, Яків обтрусив долоні й підійшов до Сібо, який у формі ведмедя вирішив пошукати сліди. Він плівся позаду, поки космата тварина не почала розгублено крутитись в пошуку запахів. Друїд схилився навколішки й захопив до жмені трішки лісного покрову.

— На жаль, не всі гобліни навчилися жити в мирі з іншими. Хоча, я не звинувачую їх за розбійницький спосіб життя. Проте... — Підмогильний поклав руку на холку Сібо, — хочеш віднайти звідки вони прийшли? Я підтримаю, хоч і не певен, що інші захочуть цього. Певно, раз вони залишили коней на дорозі, ми не перший караван, який попав в пастку, і десь там, у їх лігві, можуть бути ранені полонені. — Яків, звісно, припустив, хоч і намагався припускати на основі свого раціо. — Що скажеш, га? — Він направив частину магії по руці через пальці, і після сказаних магічних слів, звільнив енергію на тіло ведмедя Сібо. Це було лікування ран.

Дотик Якова заспокоїла Сібо Босі. Ніколи в житті гном і подумати не зміг би, що якийсь нащадок оркської крові проявить таку допомогу та підтримку. Ведмежа лють, що туманом прекрила логічний хід думок, відійшла в бік. І лісний гном замислився. І справді, є ще десь гобліни. Вони тут ошиваються поблизу більше доби, як мінімум, отож десь поруч має бути їх табір. А може ще одна засідка десь поблизу нишком йде в їх бік і зараз теж вдарить.

Запах гоблінів Сібо знав добре і знову принюхався. До того ж ними смерділо повсюди. Але цей гидкий запах вже змішувався з мертв'ячим, що робило його ще більш паскуднішим. Але тварина в чорній шкурі шукала живих, майбутніх жертв. Десь поруч вони мали б бути. Або, можливо, десь ще лишився їх запах. Звідки прийшли вони, звідки віє той ланцюжок смороду, яким вони сюди прийшли...

— "За кількадесят років життя у лісах я ще не бачив жодного гобліна, що не був би розбійником, Якове" — Дальдарин помахав головою. — "Скоріше пекло замерзне, ніж гобліни почнуть жити чесним трудом"

 — А ніхто не говорить за чесний труд. Бо, що ж таке чесний труд? Чи не такий, де виконавець труда чесний з самим собою? Невже нечесно коли вовк загризає вівцю фермера? Так він виживає. І гобліни виживають через розбій. Однак, це не значить, що тут неможливо нічого зробити. Бо як можемо ми загнати стаю вовків глибоко в ліс подалі від ферми, так і гоблінів можна натравити на інших наших ворогів. — Піворк посміхнувся. — Але якщо ми хочемо допомогти їм, то для початку повинні дізнатися, що вони тут роблять. — Друїд оглянувся на вози з товарами, а потім глянув на Сібо. — Може нам зайнятись цим пізніше? В нас є завдання, яке б варто виконати вчасно. А якщо гобліни влаштовують тут засідки, то навряд чи щось зміниться після вбивства чотирьох із них. Тому, давай не сильно затягувати з цим.