ІІ. Перші Битви. Частина 4

Дощ був хоч і неприємним для Келагара, але корисним. Як для того, щоб мати можливість сховатися в листві дерев та кущів, так і для того, щоб мати змогу поцілити в одного з гоблінів вогняним заклинанням. Дальдарин зробив це ж саме, і це мало б вбити одного з тих гоблінів, що залишилися живі, але підступна підла натура гобліна зберегла йому життя. От тільки він не знав, що це ненадовго, й жити йому залишилось лічені секунди. Так, він не помер від полум'я чарів ельфа, спритно помінявшись місцями зі своїм колегою й підставивши його під удар, але на нього чекала більш жорстока погибель.

Поки Яків тусувався на лаві запасних, оберігаючи свого вола від випадкових пошкоджень, Бодомар використав краплину своїх магічних здібностей для того, щоб пришвидшитись. Підбігши до ворогів, він просто зник. Щез, з'явившись у ту ж мить поза спинами гоблінів. Два моцних удари покінчили з цими каліками, і, коли Сібо Босі, все ще перебуваючи у формі ведмедя, підбіг до місця битви, він виявив там лишень двоє свіженьких трупів. Битва була швидкою, й вона вже закінчилась. Оглянувши поле битви, авантюристи виявили, що сідельні сумки були розграбовані. Неподалік від мертвих коней лежав порожній шкіряний футляр для карти. Яків Підмогильний же, підійшовши ближче, міг би впізнати самих кобил - це були саме ті тварини, що вели на собі Роксікера та його партнера, коли ті полишали Невервінтер...

Переконавшись, що загроза минувала, Дальдарин прибрав кинджали і зліз з воза, підійшовши до компанії.

— Ну, що ви там знайшли?

— Вилазь, Чумазий, страшні гобліни померли та не скривдядь тебе. — Окрикнув в сторону хащів Бодомар, де, на його думку, мав бути Келагар. Він розумів що темний ельф використовував ту тактику бою, яку вважав найефективнішою з точки зору своїх навичок, проте не скористатися такою нагодою та не зачепити дроу він не міг. Все ж таки Бодомар паладин, а не святий. — Краще допоможи мені відволочити кобил на узбіччя, щоб ми могли проїхати.

— А ти, медведику, здивував. Яйця маєш чоловічі. А тепер спробуй внюхати чи є де сліди тих, кому ці коні належали. Оскільки тіл немає, то вони можуть бути ще живими.

Хоча, якщо бути відвертим, душу Хмурого не так гріла надія врятувати когось, як жага відшукати та вирізати решту причетних до розбою зелених покидьків. Все як заповідав Хоар.

Яків по закінченню випрямився й вийшов вперед. Тіла мертвих гоблінів вразили його погляд. Він чомусь подумав, що варто було б залишити одного в живих, хоча б одного. Піворк належав до тих істот, які не звинувачували нікого, бо вірили в те, що мораль в світову не існує об’єктивно, і що насправді немає поганого і доброго і все відносно. Та, тим більше, живий гоблін міг би розказати щось — Яків, на щастя, знає їх мову. Та, все вже закінчилось. Поспішною ходою жрець направився вперед, до коней, але зупинився біля Сібо і Бодомара. Пустими очима оглядав мертвих.

— Потрібно прибрати коней, щоб проїхати далі. — Він поглянув то на першого, то на другого із живих. — Комусь лікування потрібне?

Вирішивши не бентешити своїх супутників інформацію про те, що коні належали Роксікеру та його охоронцю, Яків разом із Бодомаром проініціювли процес звільнення шляху від мертвих кобил, що заважали їхати далі. Авантюристам вистачило декілька хвилин для того, щоб прибрати перешкоду, і ось, за бажанням, можна було продовжити свій рух в сторону Фандаліна. Якщо, звичайно, ні в кого не було якихось інших пропозицій...

Жалібним воєм супроводив Сібо погляд на мертвих коней. Смуток відобразився на великій чорній морді, поки залишки тварин відтягали хлопці в бік з дороги. Але покидати подобу ведмедя друїд не збирався. Вороги могли ще десь причаїтись, треба зберігати пильність.

Тіло грізного звіра схилилось над двома трупами. Сібо Босі хотів визначити за ранами і свіжістью трупів, скільки ці бідні коні тут вже пролежали. Закінчивши огляд, ведмідь став тіла обнюхувати, — гном виконував прохання паладина. Може десь поруч лежать і тіла вершників. Або ж їх поволокли кудись в інше місце. Запах вершників мав міститись в сідлі, тож ніч тварини став нишпорити саме в цих місцях. Коли Сібові вдалося виділити окремі запахи, то він в свой подобі почалапав назад до дороги і почав винюхувати, куди ж тіла звідти відтащили.