Передмова. Балада про Фандельвер

По дорогах і річках Королівств подорожують менестрелі і торговці, купці та вартові, солдати, моряки й відважні шукачі пригод, які розповідають історії про дивні, чудові, далекі краї. Надійні карти та безпечний шлях можуть навіть недосвідчених молодиків привести до бажаної слави. Тисячі невгамовних претендентів на звання героїв з віддалених хуторів і сонних сіл щороку приїжджають в Невервінтер та інші великі міста в пошуках багатства й слави. Популярні дороги можуть бути заїжджені вздовж і впоперек, проте вони не завжди безпечні. Жахливе чаклунство, смертоносні чудовиська, жорстокі місцеві правителі, всі вони представляють небезпеки, з якими зіткнуться шукачі пригод, подорожуючи по Забутих Королівствах. Навіть ферми і земельні володіння, розташовані в межах дня ходьби від міста, можуть стати мішенями для монстрів, і жодне місце в світі не застраховане від раптового гніву дракона.

Ця історія відбулася в межах крихітної частки цього величезного світу, в краю, званому Узбережжям Меча. Це край пригод, де відважні духом вивчають уламки древніх фортець і досліджують руїни давно зниклих культур. Розташоване між пустель, засніжених вершин, високогірних лісів, серед беззаконня і чудовиськ, Узбережжя вміщає найбільші бастіони цивілізації, в тому числі й прибережне місто Невервінтер...

***

Цю пісню про пригоди склав

Не знамо хто, і звідки,

Та повіствує вона вам

Про місто наше рідне.

Про Фандалі́н, що тихо спить

В Трибо́рському лісництві.

Але це зараз. Бо ж колись

Цілком він був в бандитстві.

Скляний там Посох панував,

Тавро червоне ставив

На малодушних розбишак,

Хто зажадав поваги.

Та не зробивши нічого

Повагу щоб здобути,

Вони кошмарили містян -

Боялись ми їх дуже.

Аж доки в місто не зайшли

Пригодники, "туристи".

Із Невервінтеру прийшли

До нас авантюристи.

Побивши гоблінів, звезли

Увесь віджатий крам,

Й готові були наштовхать

"червоним" пацанам.

В заїжджому дворі "Стоунгі́лл"

Відбу́лася ця битва,

І чотирьох "червоних" вмить

Розплата напостигла.

Багато чуток і легенд

Про це говорять краєм,

Та як все було - лише я,

Сідьда́р Голві́нтер, знаю.

Був ранок, сонце обіцяло

гарную погоду,

Та то були лиш цяцянки́,

про те скажу я згодом.

Сніданок. Ва́лреєл Ластра́

На опохміл розсолу

Все вимагала в Толбіна́.

Багацько алкоголю

Вона припила учора́,

Коли на сцені кнайпи

Всі витвори свого пера

Декламувала файно.

Пала́дінша Гвен Ла́ніган

сиділа поряд з нею.

Вона тверезою була,

тож їла мітітею.

Колеги Боді - не було,

Кудись подівся, клятий.

На його місці Келага́р

Щось говорив завзято.

Аж от спинили базікання

Дроу "комуняки",

Коли ввірвались у шинок

хаба́ря вимагати.

Усі місцевії втекли,

А Сібо - доєднався,

Створивши блискавку і дощ,

Щоб попіл лиш зостався

Від ворогів. Та судилось

Отримать лиш побої.

Бо вберегла їх добродійність

Славніїх героїв.

Сільдар Голвінтер. Початок 16 століття ЛД