1940 рік

1940 рік

Німеччина атакувала Данію та Норвегію. У багатьох почали виникати питання щодо доцільності розтягнення фронту.

Далі за тим же сценарієм пішли Франція, Бельгія, Нідерланди та Люксембург. І поки одні плескали без перестану у долоні, у інших почалось занепокоєння. Чи на цьому все? Або ж і ще далі?

Італія також вступила у війну.

А потім Британія розбила у повітрі літаки Німеччини, що сильно засмутило усе керівництво та самого Гітлера.

Розчарування у ставці фюрера зростало. «Бліц» у повітрі над Британією, який мав зламати дух острова, наштовхнувся на надзвичайну стійкість. Лондон палав ночами, але не здавався. Люди спускалися в метро, спали на перонах, співали пісень і чекали світанку. Британці билися з завзятістю та майстерністю.

У той самий час, за зачиненими дверима рейхсканцелярії, обговорювали нові плани. Якщо Британія не падає, отже, слід глянути на Схід. Гітлер усе частіше гортав мапи з кордонами СРСР. Його погляд затримувався на просторах України, нафти Кавказу, зерна Поділля. Він повторював:
- Там - майбутнє Рейху. Lebensraum. Життєвий простір.

Був створений план, за розрахунками якого СРСР повинен був швидко розбитим.

Проте на фронтах Європи ще тривало життя. Французький опір починав оживати. Десь у Альпах партизани влаштовували диверсії. У Польщі гітлерівські солдати вже не відчували себе такими впевненими, як торік.
А в Німеччині - святкування, кінохроніки, марші… Але щоночі у квартирах гасили світло і дослухались до неба: чи не йдуть бомбардувальники?

У лавах німецької армії зростала втома. Усе частіше солдати писали в листах додому: "Нам казали, що війна скоро скінчиться. Але щоночі ми знову ховаємось від артилерії, знову шукаємо партизанів, знову мріємо про хліб з маслом і тишу."

Нацистська пропаганда показувала розкішні паради, де Гітлер із застиглою усмішкою приймав вірнопідданих, але в кабінетах верхівки лунали зовсім інші слова - тривожні, гарячкові, гнівні.

В одній із таких нарад втомлений літній генерал, який до цього тільки усіх уважно слухав, насмілився сказати:

 - Ми недооцінили Британію. Вона не лише не зламалася, а й зміцнилася. Якщо ми відкриємо ще один фронт, на Сході, ми ризикуємо...
Його перебив сам Гітлер, різко:

- Ви боїтеся?
І на тому була поставлена крапка.

У кабінетах Ставки Радянського Союзу також щось відчували. Шифровки з Берліна говорили про "велике скупчення сил".

Поки високі кабінети креслили лінії на картах, життя простих людей продовжувалося своєю чергою.

У французькому селі Мармонд, недалеко від Ліону, стара мадам Елоїза ховала під підлогою молодого єврея. У Києві вчитель історії Павло Дмитрович перед сном слухав тихе радіо Лондона і переписував слова Черчилля у зошит. У Берліні молодий солдат, який мріяв стати художником, писав матері: "Мамо, я бачив сни про ліси. Великі ліси, схожі на ті, що були на картинах у музеї. Чи є такі ліси в Росії?"

Світ стояв на порозі нової фази війни. Старе палало, нове ще не настало. Але хмари на сході вже згущувались, і грім наближався.