Втрачені
Війна
1941 рік. УРСР. Місто Одеса
Цигарковий дим закутав усю квартиру. На кухні розмовляли два чоловіка.
- Я не вірю... Не вірю, що німці не будуть воювати з нами. Я не вірю, що вони задовольнять свої апетити лише однією чи двома країнами! - Почав нервувати Григорій
- Упадническое настроение, Григорий. Нехорошо. Очень даже нехорошо. За такое нынче наказывают, - відповів майор. - Ты же офицер советской армии. Капитан! Чего же ты? Трусишь?
- Заберіть свої слова назад, будь ласка, товаришу майор. Самі ж чудово знаєте, що не боюсь.
Майор посміхнувся.
- Ладно, Гриша, не серчай. Знаю. Знаю я тебя. Но состояние мне твоё не нравится! Но в чём же ты сомневаешься? И зачем? Глупцы ли те немцы, чтобы воевать с нами, сильными мира сего?! Ахахахха!!! Ну не смеши!
- Нічого смішного не бачу...
- Не веришь в силу советской армии? - Запитав майор із підозрою.
- І на це питання Ви також знаєте відповідь краще за мене, товаришу майор
- Хм... Тогда в чём же дело?
- Справа у самій війні! Та хіба ж це так важко зрозуміти?! Війна буде! Велика! Жахлива війна!!! Все та всі будуть в крові!
- Оставить! Отставить! - Занервував майор. - Развёл тут панику. Замолчи! Чушь несёшь. Не бывать такому!
Майор почав нервово ходити по кімнаті.
- Скажи мне, Гриша. На кой чёрт им это надо? Какая вероятность тягаться с нашей армией? - Запитав майор.
Григорій насуплено мовчав.
#226 в Історичний роман
Відредаговано: 19.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
