Втрачені
Війна
1939 рік. Німеччина. Місто Кельн
Почалась Війна...
Александер сидів біля вікна в маминій квартирі.
Зільвія Дрекслер була сильною жінкою, мала енергійний дух та не боялась ніколи та нічого. Початок Війни вона сприйняла надто спокійно, навіть якось сухо. Непокоїв її лише емоційний стан сина. Вона зварила синові кави, знаючи слабкість Александрера до цього живильного напою.
- Чому такий сумний, мій хлопчику?
- Наче ти не знаєш... Всі вдають, що все добре! Якого дідька, га?!
Зільвія спокійно подивилась на свого сина.
- Це повинно швидко скінчитись, мій любий. Добре ж це чи ні, але все це дуже швидко скінчиться. Вір мені.
- Ага... Ми ще всі погрузнемо у цьому лайні!
- Тихіше. Будь ласка, тихіше... Всюди є вуха. Сам знаєш що вони роблять з інакодумцями.
- Ех, мамо... Ми всі будемо по лікті в крові невинних.
- Облиш! Ну облиш! Як би ми не любили того Гітлера, але вибудував він дуже і дуже міцну державу, армію та економіку. Це швидко скінчиться!
- Він не зупиниться... А розгрібати його помилки будемо усі ми. Багато... Дуже багато років!
#226 в Історичний роман
Відредаговано: 19.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
