Втрачені
Початок. Частина 4
1941 рік. УРСР. Місто Одеса
Весна в Одесі була теплою та сонячною.
У дворику зустрілись двоє сусідів. Українець та єврей.
- Шалом, Шура! - Привітався єврей.
- Та й і тобі усього найкращого, Якове. Хех! Але дивні ви люди... Олександр - це і Саша, і Шура. Хех! Я ще розумію, що тебе інколи кличуть Яша. То хоча б звучить. Але де ви знайшли зв'язок між Олександром, Сашею та, Боже мій милостивий, Шурою?! Ха-ха! Диваки!
Яков задумався.
- Тяжело сказать. Но у деда Мойши всегда есть своё мнение. Таки он его имеет.
- Такі імєєт, Яков. Чому похмурий, наче мама Зоя не годувала нічим кошерним? Ахахахахах!!!
- Тебе, Шура, шутки шутить, а дело пахнет войной.
- А ти диви! Євреї не дурні, але ти виключення. Ти ж син Мойсея! Яка війна?! Дурний зовсім?! Що ти таке верзеш?!
- Я не глупый. И я слышал об отношении немцев к евреям... Ничего таки хорошего там нет... Тебе то вот хорошо... А мне...
- А тобі то що? Зле?!
- Где ж еврею хорошо, Шура? Да ещё и при таком раскладе дел...
- Вгамуйся, благаю! Нікому я свого Якова не дам скривдити! Обіцяю! - Олександр міцно обійняв сусіда. - Крррраснаяяяя аррррмия всеееех сильнеееееей!!! Не дурні ж ті німці на нас нападати! Хех! От Яков! Яша!
#227 в Історичний роман
Відредаговано: 19.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
