Початок. Частина 2

1939 рік. Німеччина. Місто Кельн

Січень 1939 року видався холодним. І на вулицях, і в душах людей.

У місцевому пабі сиділи два друга та жваво обговорювали щось.

- Ти вже вгамуєшся, Александер? Зупинись вже! Нам яке до того усього діло, га?!

- Як ти так спокійно до цього ставишся? Як?! Не розумієш, що може відбутись, Дітріх? Зовсім не розумієш?! Га?! Ні?!

- Хах! Наче від мене щось залежить. Наче вони прийдуть та запитають моєї думки. Хах! Облиш, друже. У нас із тобою чудові роботи, чудові дівчата. До речі! Чому ж я тебе сьогодні запросив зустрітись за келихом пива... Я зробив Марті пропозицію! Вітай мене!

- Пропозицію, щоб вона покинула такого пройдисвіта, як ти? Вітаю. Ходи! Обійму! Клятий ти пес! Молодець! Я дуже радий за тебе! - Александер почав міцно обіймати свого друга. - Хоч я і ненавиджу пиво, але за тебе, мій друже! - Він високо підняв кухоль з пивом.

- І що ти за німець, коли пива не любиш? Хех! Ще і мій друг. Хех!

Вони зробили декілька ковтків. Дітріх був веселий. Александер знову занурився у роздуми.

Це був звичайний день. Паб був переповнений хлопцями та чоловіками. Усі вже тут давно знали одне одного. Така собі чоловіча кімнатка для усамітнення та гучного гумору.

- Припини ці свої безглузді думки! Ну годі! Яка війна?! Наші батьки вже навоювались. Хіба Світу цього не вдосталь? Чи ти справді думаєш, що люди такі бовдури, щоб повторювати помилки? Хех! Маячня!

- Ти сам чудово знаєш... Не гірше за мене, що націонал-соціалісти - це колишні кляті маргінали та брехуни!!! - Александер гупнув кулаком по столу, декілька чоловіків обернулися подивитися, що трапилось.

- Тихше! Не кричи! Тш!

- Ааааааааа... А що таке, Дітріх? Га?

Дітріх опустив очі.

- Друже. Ми з тобою знайомі вже тринадцять років. Зі студентської лави. Та хіба ж ти думаєш, що я не розумію... Але не буде війни! Це неможливо! Навіщо?! Та і з ким воювати?  А щодо націонал-соціалістів. Та не настільки ж вони вже йолопи, щоб почати війну! Декілька дурних нововведень всередині країни і все.

Александер похитав головою.

- Ми на порозі якоїсь неминучої трагедії... Але! Не сьогодні! Келих за тебе! А наступний за Марту! А ще один за вас! Ходи до мене! Люблю тебе!