Розділ 1.Проблеми починаються

  Частина 1(Щось не те)

До кімнати хтось зайшов.Ася прошептала на вухо:
-Вставай Алінко.Вже час збиратися в школу.
Сестричка швиденько спустилася до кухні де на неї вже чекала мама.Аліна ж зайшла до кімнати брата.
-Вставай.Час снідати.
Брат був набагато жвавіший за неї.Схопив її за руку й потягнув на кухню. Не чекаючи запрошення до столу вмостився на стульчику.Дівчина ж оговтуючись сіла біля сімї за стіл.Вона  копирсала вилкою сніданок.
-Доню тобі не подобається?
-Та ні я просто не голодна.
Насправді ж в її голові крутилося багато думок.
По дорозі в школу Аліна слухала музику в наушниках.Сестра і брат раз по раз перезиралися адже вона завжди беззупинно говорила і сміялася.Та тепер вона з похмурим лицем мовчала,уважно вслухаючись в слова пісні.
На першому уроці клас не менше дивувався поведінці дівчини.Вона сиділа тихо.Як не дивно та ця відмінниця була одна з  найбільших веселунів.На уроках вона не тягнула руку до гори хоча й знала відповідь.

       Частина 2(Довгоочікувана зустріч)

Місяцем раніше(канікули)...
Був суботній вечір.На вулиці вже темно.Та в кімнаті Аліни  світло було вимкнено.Темний спокій розвіяв задзвонивший телефон.Екран висвітив Тіма.
-Привіт Тимку.
-Привіт.Є плани на завтра?
-Вибач та я йду гуляти з Леркою.Вона повернулася до міста.А ти ж знаєш вона вчиться в іншій школі.А під час навчання часу на відпочинок не багато.
-Ну гаразд.Що робиш?
-Та трішки заснула.Щоб довго дивитися серіали.Ти ж мене знаєш.
-Ну звісно.В суботу й неділю ти довго не спиш.
-Це ж я.Ну гаразд бувай.
Ніч минула швидко.Дім ще спав та невгамовна Аля вже літала по кімнаті.
Лерка-друг дитинства.Людина яка розуміла її з пів слова.Звісно з Тимком було цікаво бо він найкращий друг.Та Лєрка найкраща в світі подруга.
Як тільки на годиннику стало 9.45 дівчина поспіхом заскочила на кухню щоб взяти чогось смачненького. Взуваючи модні кросівки Алінка дожовувала пиріжок.
-Асю я пішла.
-Бувай.Гарно проведи час.
-Халю.
-Леруню.
Дівчата міцно обійнялися.
-Ми так давно не бачилися.Як твоя поїздка?
-Все класно.До речі в мене для тебе новина.
Після цих слів усмішка дівчини зникла.
-Щось трапилося?
-Можна сказати й так.Ми переїжджаємо в інше місто.
-Чому?Ні не може цього бути.Не покидай мене.Коли ви поїдете?
-Післязавтра.Меблі вже перевезли. Батьки збирають речі.
-Але чому?
-Батька переводять по роботі.
Цілий день дівчата веселилися.Та під вечір настав час розійтися по домам.
-Валерко а ти зможеш завтра прийти на прощальну вечірку з ночівлею?
-Думаю так.
-Ну тоді до завтра.

  Частина 3(убита горем,батьки вдома)

Аліна йшла до дому швидко.Відкривши двері дівчина спробувала прошмигнути непомітною в кімнату.Та не вийшло...
-Як провели час?
-Класно.Відповіла невпевнено собі під ніс сестра.
Брехати в неї не виходило.Й Ася це знала.За хвилину вона звходила до кімнати Аліни яка вже лежала уткнувшись носом в подушку.Обнявши мягку іграшку вона вкрилася ковдрою.
-Халю щось трапилося?
Асі Аліна могла довірити всі секрети.
-Лерка переїжджає до іншого міста.
По щоці потекли гарячі сльози.
-Тихо,тихо.Не плач дорогенька.
Ася гладила по голові меншу сестру. Коли та заснула дівчина спустилася до кухні.Зголоднілий Женька зі своєї кімнати попрямував за нею.
-А де Аліна?Позвати її?
-Не чіпай її.Хай поспить.
-Це на неї не схоже.Вона вночі не спить а тут о 18  заснула.
В дверях провернувся ключ.До кімнати зайшли мама й тато.
-Ви прийшли сьогодні так швидко.Це вперше за останні декілька років.Зарепетував Женя
-А де Аліна?
-Мам не переживай вона в себе.Спить
-Тату я так давно тебе не бачила.
Хоча вже й доросла але в душі маленька Ася кинулася в обійми.Брат не змусив себе чекати.
Через хвилину зявилася Аля.Заспана,з розкуйовдженим волоссям.
-Мамусю,татку
В обіймах опинилася вже й вона.
Тепла  в цій сімї не вистачає,через зайнятість дорослих.В батьків була велика,успішна компанія.Грошей багато,та часу на дітей не дуже вистачало.Вони їх дуже любили,але виховувала двійнят старша сестра.

            Частина 4(остання ніч)

Настав переддень відїзду.Валерка прийшла о шостій вечора.Аліна з радістю зустріла її.Цілу ніч вони говорили,сміялися.Вже близилася 5 година ранку,однак дівчата не зімкнувши очей розважалися.Ася тихенько зайшла до кімнати постукавши в двері.
-Дівчатка я вам кексів принесла.
-Дякую.Ти чому не спиш?
-Вирішила вас порадувати.Можна до вас?
-Так звісно Асю.Мені прийдеться і з тобою теж розійтися на довгий час.Ти ж мені як сестра була.
Договоривши Лерка посміхнулася,а Аля поплескала по підлозі запрошуючи присісти біля них.
Та час розлуки настав.Дівчата міцно обійнялися перед будинком Захарових(Асі,Алі)
-Ну бувай.Звяжемось по інтернету.
-Пока.Не забувай дзвонити.
-Ось це на память про нашу дружбу.
Вона простянула руку з двома кулончиками.Один одягнула вона а інший Аліна
Навіть не віриться що їх можна розлучити.Алінка з Леркою познайомилися ще в садочку.