3. Тихі сни

Холод перебив пацюкові дух. Світло від вуличного ліхтаря засліпило очі. Він припав до мерзлої землі, відчуваючи, як домашнє тепло вітальні миттєво випаровується з його шерсті. Знайомий ворог чекав на нього попереду. Довга дорога снігу, нещадного до беззахисних лап.

Сірий зробив перший стрибок, занурюючись у білий пух по саме пузо. Кожен такий крок висмоктував залишки сил, а морозний опік з болем змушував пацюка рухатися далі. Він стрибав уздовж металевого паркану, що гудів від вітру, наче велетенська струна. Світ навколо був завеликим, занадто порожнім. Сірий стрибав у неосяжну темряву, з надією, що скоро вона закінчиться.

Аж ось попереду виринув силует іншого будинку. Цей був вищим, масивнішим, з двома рядами вікон, що виблискували сріблястими смужками. Але Сірий не дивився вгору. Його цікавив фундамент.

Він відчув прохід раніше, ніж побачив: слабкий потік повітря з запахом іржі. Біля самої землі, за декоративними панелями, що імітували камінь, ховався вузол введення труб. Тут сніг підтанув, утворивши невеликий темний острівець. Сірий пірнув туди, обдираючи боки об край пластикової гільзи.

Усередині панувала тиша. Він опинився у вузькій шахті, де поруч із товстою трубою каналізації проходили тонші труби водопостачання, закутані в спінений поліетилен. Ідеальний шлях. Кігті легко впивалися в м’яку оболонку, і пацюк, перебираючи лапами, видерся вгору, поки не вперся в підлогу першого поверху. У місці виходу труб під кухонною мийкою будівельники залишили широкий прозір. Сірий пропхнув мордочку крізь щілину, вдихаючи повітря. Цей дім пахнув інакше — чимось хімічно-солодким, схожим на ополіскувач для білизни. Жодного натяку на старий пил чи мишей.

Він вислизнув на теплий кахель і миттєво зник у тіні під масивним кухонним столом. Лапи нарешті зігрілися, торкаючись теплої підлоги. Сірий сів на задні лапки, заспокоюючи шалене серце, і нарешті почав несамовито вмивати мордочку, зчищаючи залишки вуличного бруду та холодної вологи. Тепер він знову був у безпеці. Принаймні ту одненьку хвилину до першого кроку за межі тіні.

Протиснувшись під дверима, Сірий хутко вибіг із кухні до зали, але, на його подив, стіл тут був порожній і галасу, що панував у минулому домі, тут і близько не було. Натомість з зачиненої темної кімнати ледь-ледь долинав шум від телевізора. Хоч там мають бути люди. Якщо пощастить, то щасливі. Не маючи іншого вибору, Сірий тихенько, по килиму рушив до наступних дверей.

Пролізти під цією перешкодою було дуже важко. Якби хтось несподівано зайшов до вітальні, то побачив би під дверима пухкеньку пухнасту дупу, і хто знає, чи зрадів би такому видовищу. Але, на щастя, йому вдалося впоратися й цього разу.

Простору кімнату освітлював тільки великий екран на стіні, а на ньому йшов намальований хлопчик з пакетами. Звук такий тихий. Сірий уявив, якби його господиня дивилася телевізор із таким звуком, і відчув блаженство. Шкода, що це тільки мрії.

Наблизившись до ліжка, Сірий збагнув, чому в домі так тихо. Там, під товстою ковдрою, міцно спала молода жінка, обіймаючи маленьку дівчинку, дуже схожу на неї. Без галасу, без сміху, але в цьому спокої також було щастя. І він мусив його зруйнувати. Але яку таємницю?

Сон. Що ще потрібно людині для щастя? Ця жінка, видно, давно не могла виспатися, і зараз сон приносив їй неабияку насолоду. Сірий міг забрати сон. Господиня б прийняла цю відповідь.

Довго не думаючи, пацюк вибрався нагору й, пірнувши під ковдру, пробіг достатньо близько до холодних ніг, щоб лоскіт від його шерсті змусив жінку розплющити очі. Уже й не дивлячись, що було далі, Сірий хутко вискочив назад на підлогу й у тіні книжкових полиць дістався до дверей, а звідти тим шляхом, яким зайшов у дім, він з нього й вийшов.