1. Завдання

Людська любов до Нового року складається з різних причин, здебільшого примітивних. Сірий цієї любові не мав, але не мав і відрази, що чаїлася в серці його самотньої господині.

Стара гойдалася в кріслі перед телевізором уже близько трьох годин. Просто сидить і крехтить, перемикаючи канали. Сидить і крехтить. А нещасному пацюку в клітці залишалося тільки вуха гнути від гучної канонади обірваних звуків.

За вікном у сусідів мерехтіли святкові вогники, розганяючи ніч. У кімнаті старої зі святкового були лише червоні шкарпетки зі сніговиками, але й ту радість у Сірого забрала пацюкова природа. І чого б господині не влаштувати Новий рік, як усі звичайні люди? Могла б наготувати багато смачної їжі, принести додому зрубане пахуче дерево або прикрасити одним смердючим пластиком інший смердючий пластик, бо яка різниця, на що дивитися, коли майже весь вечір їси. Можливо, якась крихта б упала й Сірому. Або навіть шматочок запеченої курки в солодкому соусі чи кружальце дорогої ковбаси. Ммм, він усе б віддав за  можливість скуштувати новорічні страви. Але натомість тільки слиною захлинався, а щоб не захлинутися — почав умиватися. Вмивання рятувало пацюка від думок. Бабу ж рятував телевізор.

— Кінець світу на порозі, а вони радіють, — промимрила стара й учергове натиснула кнопку. Сірого аж пересмикнуло. Хвіст витягнувся, завмер, коли на екрані з’явились новини.

Клац — і до пацюка повернувся спокій. На якийсь час господиня також заспокоїлася. Сірий уже збирався лягати спати, сподіваючись на вихідний, але дзуськи.

— Свято. — Клац. — Ялинка. — Клац. — Ковзанка, які всі щасливі, — процідила з гидкою заздрістю. Пацюк аж очі зажмурив — так не хотів її бачити. Клац. — Кока-кола, тьфу на неї. Фу, фу, фу! І це вони називають святом? Краще в калюжі втопитися, ніж так святкувати!

Ясно все з нею. Старій нудно, стара захотіла розваг.

Крісло почало повільно повертатися в бік клітки з дратівливим скрипом. Щороку одне й те ж саме. Ех, не дадуть спокою нещасному пацюкові.

— Маю для тебе завдання, довгозубе страхіття. Підіймай своє кругле пузо. — Сірий знехотя підвівся на задні лапи й ще раз витер мордочку, перш ніж глянути в її великі очі з відблисками скла. — Уважно слухай. Минулого року ти на свято шукав у людей три причини для сварок і показував їм їх, приносячи мені оповідки. Цього року я хочу, щоб ти приніс мені чотири таємниці людського щастя. — Вона зробила паузу, насилу вичавила посмішку й додала: — Але кожну з них знищ перед тим, як повернешся. І щоб встигнув до опівночі! Тоді вони матимуть справжнє свято, на яке заслуговують.

Чергова мерзенна справа. А могла б купити собі маленького шоколадного діда й радіти, як усі інші. От чого йому так з господинею не пощастило?

Але Сірий знав правила. Стара годувала пацюка — пацюк мусив виконувати завдання. Хай би як не противилася його крихітна душа.

— І щоб цього разу без хитрощів, — додала вона, підіймаючи своїми тонкими пальцями залізну защіпку, неприємний смак якої не міг вивітритися з пухнастої голови.

Сірий кивнув, а за мить його кігті вже стукали по гладенькій поверхні столу.