Частина 10...........Тунель в Китай

Табір залишив по собі не лише приємні спогади про тренування з шаблями та уроками їзди верхи, але й бажання вчинити щось грандіозне.

-Хлопці, знаєте що? - зібравшись з друзями під старою липою, Вітька заговорив першим.

— Я тут подумав... А чому б нам не викопати тунель до Китаю?

Дімка, один з найвірніших друзів Вітьки, здивовано підняв брови:

— До Китаю? Ти серйозно?

— А чого ні?

Тарас, який завжди був на боці будь-яких дивних витівок, усміхнувся:

— Ну, а що, звучить круто! А де копати будемо?

Вітька озирнувся довкола, задумався на хвилинку, а потім хитро посміхнувся:

— Серед бузкових кущів у бабусиному садку. Там нас точно ніхто не побачить.

Наступного дня хлопці почали діяти. Бузкові кущі росли густо, тож кущі стали справжнім укриттям для їхніх планів. Хлопці притаїлися серед свого бузкового сховку, майже не показуючи носа назовні.

 — Ну що, почнемо? — промовив Вітька, тримаючи в руках стару іржаву лопату.

Сашка та Дімка вже приготували інструменти. Всі були сповнені рішучості.

— Баба точно нічого не запідозрить? — запитав Мішка, ще трохи сумніваючись у геніальності плану.

—Та звідки,— впевнено відповів Вітька,— вона ж рідко сюди заглядає, хіба тільки курей випустить пастися.

Декілька днів поспіль хлопці копали, розкидаючи землю серед кущів бузку. Справа йшла добре. Тунель, звісно, був ще не зовсім глибокий, але здавалося, що шлях до Китаю вже зовсім близький.

Та одного дня, коли вони вже забули про всяку обережність і розмовляли в повний голос, як з іншого кінця саду почувся крик:

—Ану що ви там робите, безсовісні! Вилазьте звідти негайно, я вам покажу Китай!

Хлопці завмерли. Вітькова бабуся, стояла на порозі хати з деркачем у руках, виглядаючи напрочуд серйозною.

—Вилазьте, я сказала! Вітька, ти що, зовсім розум втратив? Тунелі він тут копає...у моєму садку.

Баба насупилася і почала підходити ближче.

Вітька, не маючи іншого вибору, обережно вийшов із ями, а за ним — Дімка, Сашка, Мішка, і Тарас. Хлопці були вкриті пилом і потом, та й вигляд мали дуже сумний.

— Ой, бабо, та ми ж... ну, в Китай хотіли... — почав виправдовуватися Вітька, але бабця Надя перебила його:

— Китай, кажеш? Я тобі покажу Китай! Чого ви там наробили, га? Ще й бузок мій пошкодили... Подивлюсь я, як ви будете яму свою загрібати, ну хіба ж таке можна?!

***

Пройшло кілька днів. Хлопці вже навіть перестали думати про свій невдалий тунель, і лише збиралися силами, щоб засипати свою здоровену яму. Аж поки до села не приїхали робітники, щоб проводити газ. На весь двір у баби Наді загуділо, чоловіки з технікою заходилися прокладати труби.

— А де ж тут у вас місце, щоб яму рити для труб? — запитав один з робітників.

— А ось, у бузку, — відповіла баба Надька, пильно дивлячись на Вітьку і його друзів.

— Яма вже готова. Хоч і не для того копали, але тепер стане в нагоді.

Вітька і хлопці, почувши це тільки усміхнулися.

Ну, принаймні, їхня праця не пропала даремно. Газові труби проклали через ту саму яму, яку вони копали на шляху до Китаю.

— Ну що, вийшло ж корисно? — лукаво запитав Дімка, коли робітники закінчили роботу.

— Таки да,— погодився Вітька, посміхаючись.

— Хто б міг подумати, що тунель у Китай стане таким корисним.

Бабуся теж посміхнулася:

— Ну, хіба ж я вам казала, що копати не варто? Може, ще якогось разу й до Китаю докопаєте, але не в моєму в садку!