Глава 18 Перші кроки

Ранок у лабораторії Аерлісу був прозорим і тихим. Повітря свіже, але наповнене напругою: кожна лінія вітру відображала не лише погоду, а й приховані рухи сил, що готувалися до гри.
— Подивись на це, — сказала Амільсія, вказуючи на голограму. — Вітри в східному секторі трохи змінені. Хтось намагається протестувати межі системи.
Едвійт нахилився над картою:
— Невелике втручання. Дуже обережно. Можна зрозуміти, що це не природний процес, а чийсь контроль.
— Ми не можемо реагувати грубо, — зітхнула Амільсія. — Будь-який різкий рух спровокує конфлікт.
Вона набрала на панелі кілька команд для перевірки автономності потоків і спостереження за їхньою поведінкою. Лінії вітру стали реагувати на її дії, немов слухаючи господарів.
— Потрібна додаткова інформація, — сказала Меліна, яка стояла поруч. — Я можу спробувати поговорити з твоєю двоюрідною сестрою. Вона часто буває близько до того, що відбувається, але сама не усвідомлює, що збирає дані для Сейрану.
— Будь обережна, — попередила Амільсія. — Не дай їй помітити, що ми знаємо.
Меліна кивнула і тихо вийшла з лабораторії. Поки її не було, Амільсія дивилася на карту, намагаючись відчути найменші зміни. Кожен потік, кожен порив вітру міг стати ключем до розуміння плану Сейрану.
Тим часом у іншому кінці планети двоюрідна сестра мовчки спостерігала за рухом вітру, роблячи помітки у власному блокноті. Вона не підозрювала, що її дії вже підживлюють гру, де ставки — свобода всієї Нейтіалії.
— Вони ще не підозрюють, що ми бачимо все, — сказала Амільсія, повертаючись до Едвійта. — Перший крок — не дати їм відчути нашу реакцію. Невидимий захист, і спостереження.
— А потім? — спитав він.
— Потім ми навчимося використовувати вітер не лише для спостереження, — відповіла вона твердо. — А для захисту.
І поки Амільсія і Едвійт планували свої перші кроки, вітер над Аерлісом тихо шепотів: гра почалася, і тепер кожен рух має значення.