Вітер змінився раптово.
Амільсія відчула це ще до того, як побачила дані на екранах. Не різкий, не буревій — інший. Наче сама планета зробила крок убік і завмерла, прислухаючись до себе.
Вона вийшла на балкон лабораторії. Повітря було прохолоднішим, ніж зазвичай, і рухалося не хаотично, а впорядковано — довгими, рівними потоками, які неслися над дахами Аерліса.
— Це вже не випадково, — сказала вона тихо.
Едвійт стояв поруч, спершись на поруччя. Він мовчав довше, ніж зазвичай, спостерігаючи за небом.
— Це відповідь, — нарешті промовив він. — Хтось налаштовує власні системи. Не твої. Паралельні.
Амільсія стисла пальці. Вона знала: якщо країни почнуть діяти окремо, рівновага, яку вона так ретельно прораховувала, може розсипатися.
У лабораторії спалахнув сигнал — не аварійний, але насторожливий. Дані з різних регіонів Нейтіалії почали розходитися ще сильніше.
— Подивись, — Едвійт вивів карту на центральний екран. — Тут і тут. Вітри поводяться так, ніби хтось їх стримує.
Амільсія мовчки дивилася на світлові лінії. Її винахід мав допомагати планеті дихати вільніше, а не стискати її в рамках.
— Вони бояться змін, — сказала вона нарешті. — І намагаються керувати ними.
— А ти? — запитав Едвійт. — Ти боїшся?
Вона задумалася. Страх був — не перед невдачею, а перед наслідками.
— Я боюся, що вони зроблять з вітру зброю, — відповіла чесно. — А я… я просто хотіла, щоб Нейтіалія перестала ламатися під власною вагою.
Внизу, на вулицях Аерліса, люди зупинялися і дивилися вгору. Хтось усміхався, відчуваючи прохолоду. Хтось насторожено хмурився. Планета реагувала не лише фізикою — вона реагувала людьми.
У цей момент на персональному комунікаторі Амільсії з’явилося повідомлення. Коротке. Без підпису.
«Зміни завжди мають ціну. Не всі готові її платити».
Вона повільно видихнула.
— Почалося, — сказала вона.
Едвійт кивнув. — Тоді нам треба діяти швидше. І розумніше.
Амільсія знову глянула на небо. Вітер рухався, але вже не був вільним. Він ніби чекав — рішення, напрямку, вибору.
І вона раптом зрозуміла:
справжній конфлікт Нейтіалії буде не між країнами,
а між тими, хто боїться змін,
і тими, хто готовий їх прийняти.
Вітер піднявся трохи вище, ніби підтверджуючи її думки.