Глава 12 Відгук планети

Ранок у лабораторії видався напруженим. Графіки на екранах миготіли червоними та синіми сигналами, показуючи активність усіх чотирьох країн Нейтіалії. Амільсія відчувала, як серце стискається: Сейран став ще активнішим, а інші країни готували власні кроки.
Вона глибоко вдихнула, намагаючись заспокоїти себе, але легкий тремтіння у руках не давало спокою.
— Амільсія, можна? — пролунав знайомий голос.
Мелiна, тітка, трохи старша, але майже однолітня, стояла у дверях із сумкою, з якої визирали блокноти та прилади. Її усмішка була теплою, і цього вистачало, щоб трохи розсіяти тривогу.
— Меліно… — прошептала Амільсія, відчуваючи полегшення.
— Пам’ятаєш, що ти не одна? — сказала Мелiна, ставлячи речі на стіл. — Давай подивимося на дані разом.
Вони сіли поруч. Мелiна уважно переглядала сигнали на екранах, інколи підсвічуючи важливі моменти своїм пальцем.
— Сейран активніший, ніж ми очікували, — сказала Амільсія, трохи пригинаючи плечі. — Вони можуть спробувати контролювати мій винахід.
— А інші країни вже реагують на це, — додала Мелiна. — Тобі треба думати, як мінімізувати ризики, але не панікувати. Ти зробила це для всіх, і це головне.
Амільсія відчула, як її руки трохи розслабилися. Слова тітки були як ковток свіжого повітря серед важких даних і сигналів.
— Добре, — тихо сказала вона. — Тоді почнемо зі стратегії.
Мелiна відкрила блокнот:
— Ми можемо розділити завдання. Я організую запис і аналіз даних, підготую матеріали для тестів. Ти ж залишаєшся за роботою над налаштуванням системи. Разом ми швидше і безпечніше впораємося.
Амільсія кивнула, відчуваючи внутрішній спокій, якого не було раніше. Її тітка не просто підтримувала її словами — Мелiна була поруч, робила конкретні дії, допомагала, давала поради, і це давало силу.
— Іноді я відчуваю втому і страх, — тихо сказала Амільсія, дивлячись на карти. — Що, якщо я не впораюся?
Мелiна м’яко взяла її за руку:
— Ти впораєшся. І навіть якщо буде складно, я поруч. Ми разом.
Амільсія видихнула і відчула, як напруга трохи спала. Вітер за вікном заграв новою мелодією — не лише хаос, але й ритм підтримки і співпраці.
Вона зрозуміла: попереду будуть складні рішення, перші серйозні випробування винаходу, реакція інших країн. Але тепер поруч була людина, яка не дозволить їй зламатися.
— Тоді почнемо, — сказала Амільсія, і цього разу її голос звучав рішуче. — Разом.
Мелiна усміхнулася, і лабораторія наповнилася тишею, яка була водночас і спокоєм, і передчуттям бурі, що наближалася.