Глава 10 Перший резонанс

Амільсія сиділа в лабораторії, дивлячись на свої графіки. Зазвичай вони показували рівномірний, передбачуваний потік даних, але сьогодні все було інакше. Крива коливань почала хитатися, немов невидимий диригент змінював ритм.
— Едвійт… — сказала вона тихо, — це не просто зміни в потоках. Це реакція. Вони вже втрутилися.
Едвійт нахилився над моніторами, перевіряючи джерела. — Сейран. Дані надходять вибірково, як фільтр. Хтось обмежує інформацію, не блокуючи її повністю.
— Тобто вони спостерігають… і впливають? — здивовано прошептала Амільсія.
— Так. Не силою, — відповів він, — а точними, холодними кроками. І це перший сигнал для інших країн. Вони всі дивляться.
Амільсія відчула, як вітер у кімнаті піднявся, наче сам простір навколо неї реагував на напругу. Її винахід, який повинен був допомогти планеті, тепер став каталізатором міжнародної гри.
— Мій винахід… — промовила вона, — не належить жодній країні. Не буде інструментом контролю. Він для всіх або ні для кого.
На великому екрані карта Нейтіалії ожила. Сигнали з чотирьох країн миготіли різними кольорами, показуючи, що кожна з них робить свої перші обережні кроки. Планета відповідала — не лише фізично, а й через людей, уряди, системи.
— Тепер все стане швидким, — прошепотів Едвійт. — Хочеш ти цього чи ні, світ дивиться.
Амільсія закрила очі на мить, відчуваючи, як зміна, яку вона започаткувала, відлунює крізь віки і простір. Вітер за вікном заграв новим ритмом — ритмом, що тепер вимірювався не лише в повітрі, а й у долях держав, у рішеннях лідерів і в нерішучості людей.
Вона зробила глибокий вдих. Кожен її крок тепер був не просто науковим експериментом. Це був сигнал для всієї планети.
І цей сигнал відлунював у всіх країнах Нейтіалії.