Глава 8 Різні показники

Вітер не просто дув — він говорив.

Амільсія зупинилася посеред майстерні, притискаючи до грудей планшет із показниками. Стрілки тремтіли, лінії на екрані збивалися, ніби самі не вірили власним даним. Коливання фіксувалися не лише над Аерлісом. Хвиля розходилася далі — на південь, за морські плато, і навіть у напрямку гірських країн.

— Це неможливо… — прошепотіла вона.

Її система була розрахована на локальний вплив. Вітер мав очистити повітря, вирівняти тиск, зняти застарілі кліматичні вузли. Але тепер показники свідчили про інше: Нейтіалія відповідала.

Амільсія вийшла на балкон. Небо змінилося — не кольором, а глибиною. Хмари рухалися злагоджено, ніби хтось невидимий задавав їм ритм. У повітрі з’явилося відчуття напруги, знайоме кожному винахіднику перед відкриттям, яке неможливо повернути назад.

У цей самий час, за тисячі кілометрів від Аерлісу, в інших країнах теж почали помічати дивне.

На узбережжі Тал’Реону море раптово відступило, оголивши старі конструкції, поховані під водою ще до Об’єднання. У пустельному Шаарі вітряні турбіни, давно списані як непридатні, самі запустилися. А в холодній північній країні Кайріс датчики зафіксували зсув магнітного поля — не катастрофічний, але тривожний.

Нейтіалія не мовчала.

Амільсія відчула це інтуїтивно, ще до того, як дані з інших країн почали надходити у світову мережу. Вона торкнулася металевої поверхні свого першого прототипу — того самого, з якого все почалося.

— Я не хотіла змінювати тебе цілком, — тихо сказала вона планеті, ніби та могла почути. — Я хотіла допомогти.

Позаду почувся крок.

Едвійт зупинився поруч, мовчки простягнувши їй новий звіт. Його очі світилися не страхом — захопленням, змішаним із тривогою.

— Це вже не лише Аерліс, — сказав він. — Про це дізнаються всі.

Амільсія кивнула.

Вітер піднявся знову, сильніший, ширший, вільніший. Він ніс із собою не руйнування, а запитання.

І Нейтіалія чекала відповіді.