Глава 5 Голоси Нейтіалії

Зала Ради Нейтіалії не належала жодній країні. Вона висіла над поверхнею планети — нейтральна, симетрична, створена саме для того, щоб жодна сторона не могла назвати її своєю.
Амільсія стояла біля прозорої панелі, за якою повільно оберталася голографічна модель Нейтіалії. Потоки повітря світилися тонкими лініями — вперше за всю історію планети їх можна було не лише відчувати, а й бачити.
— Вони всі тут, — тихо сказав Едвійт.
Вона кивнула.
Чотири сектори зали заповнювали представники чотирьох країн. Вони не сиділи поруч — і це було не випадково.
Першими заговорили з боку Сейрану.
— Контроль — не ворог прогресу, — рівним голосом промовив їхній делегат. — Без чітких меж ваш винахід стане джерелом хаосу. Ми пропонуємо централізоване управління атмосферною системою.
Амільсія слухала, не перебиваючи. Вона вже знала цю логіку.

Інший голос пролунав із сектора Ліорії — тихіший, але напружений.
— У нас немає часу на дискусії, — сказала жінка з втомленими очима. — Наші регіони щороку втрачають ґрунти. Якщо система працює — ми повинні використати її негайно. Навіть якщо ризик є.
Третій сектор не поспішав. Кайріс говорив останнім.
— Знання не зникає, — промовив їхній представник. — Якщо винахід існує, він буде відтворений. Питання лише в тому, хто отримає до нього доступ першим.
У залі повисла тиша.
Погляди поступово звернулися до сектора Аерлісу — і до Амільсії.
Вона відчула, як напруга стискає груди, але голос залишився спокійним.
— Я створювала систему не для контролю, — сказала вона. — І не для прибутку.

І навіть не для порятунку окремих регіонів.
Вона торкнулася панелі, і голограма змінилася. Потоки повітря з’єдналися в єдину мережу.
— Атмосфера Нейтіалії — це не кордони. Якщо ви почнете тягнути її кожен у свій бік, вона зламається. Не одразу. Але неминуче.
— Ви пропонуєте нічого не робити? — різко запитали з боку Сейрану.
— Я пропоную не вдавати, що світ можна поділити на чотири частини, — відповіла Амільсія. — Він уже відповів. І він не питає дозволу.
Хтось хотів заперечити, але слова застрягли в повітрі.
Амільсія раптом чітко усвідомила:
ця рада не вирішить нічого.
Рішення вже почали ухвалюватися — по одному, у різних країнах, поза цією залою.
І саме це було найнебезпечніше.

Коли засідання завершилося, Едвійт тихо сказав: — Вони не домовляться.
Амільсія дивилася на голограму планети. — Тоді Нейтіалії доведеться змінитися без домовленостей.