Глава 4 Ті, хто хоче керувати вітром

Повітря над Нейтіалією ніколи не було по-справжньому тихим. Навіть у безвітряні дні планета жила власним рухом — ледве відчутним, але постійним. Амільсія відчувала це особливо гостро тепер, коли її винахід став частиною цього руху.
Вона сиділа за робочим столом, переглядаючи нові зведення. Дані надходили з різних точок планети, і між ними вже починали вимальовуватися відмінності.
— Це не випадковість, — сказав Едвійт, зупинивши один із графіків. — Подивись на Сейран.
Сейран був однією з чотирьох країн Нейтіалії — технічно розвиненою, але закритою. Там любили стабільність, контроль і чіткі рамки. Вітри над їхньою територією поводилися інакше: рівні, стримані, ніби їх уже хтось намагався приборкати.
— Вони втручаються, — тихо сказала Амільсія. — Вони намагаються налаштувати систему під себе.

— Або створити власну, — додав Едвійт.
Відповідь прийшла швидше, ніж вони очікували. Не офіційне повідомлення, не запит на переговори. Пряме запрошення.
«Винахід має стратегічне значення для майбутнього планети. Країна Сейран готова запропонувати ресурси, захист і визнання в обмін на співпрацю».
Амільсія перечитала повідомлення двічі. У словах не було погроз — але вони й не були потрібні. Вона добре знала, що означає «стратегічне значення» у мові держав.
— Вони хочуть керувати вітром, — сказала вона нарешті. — Не для планети. Для себе.
Едвійт сперся на край столу. — І якщо вони отримають контроль, інші країни не залишаться осторонь. Це стане гонкою.
Амільсія заплющила очі на мить. Вона створювала свій винахід, думаючи про рівновагу, про майбутнє, про те, щоб Нейтіалія перестала боротися сама з собою. Але світ, як завжди, побачив у зміні можливість влади.

— Я не віддам це жодній країні, — сказала вона твердо. — Якщо мій винахід і змінить Нейтіалію, то для всіх. Або ні для кого.
У цей момент на одному з екранів спалахнуло нове попередження. Не Сейран. Інша частина планети.
— Це вже третя країна, — прошепотів Едвійт. — Вони всі реагують.
Амільсія дивилася на карту Нейтіалії, де чотири країни поступово позначали себе різними сигналами. Планета відповідала не лише фізикою — вона відповідала людьми.
І вона раптом чітко усвідомила:
найскладніше випробування для її винаходу буде не в атмосфері, а в тих, хто захоче зробити його знаряддям.
— Отже, — сказала вона спокійно, але з внутрішнім вогнем, — нам доведеться боротися не з вітром.
— А з тими, хто вирішив, що має право ним володіти.