Глава 1 Пульс кристалів

Амільсія стояла на високій платформі над бірюзовими джунглями Нейтіалії. Вітер грав її рудим волоссям, а світлові дерева мерехтіли в темряві, як жива ковдра з маленьких вогників. Перед нею лежали сотні кристалів, з’єднаних дротами та крихітними пристроями — її новий винахід, здатний стабілізувати магнітні бурі, що загрожували віддаленим поселенням.
Вона глибоко вдихнула аромат фосфоресцентних дерев, спостерігаючи, як їхнє світло реагує на кожен дрібний імпульс енергії. Руки тремтіли від хвилювання та очікування. «Якщо все вийде…», — подумала вона. — «Якщо все вийде, я зміню життя планети».
Амільсія натиснула останню кнопку. Пристрій завібрував, кристали спалахнули синьо-зеленим світлом, і платформа здригнулася під її ногами. Вітер змінив напрям, наче планета сама віддячила за її роботу. На мить усе здавалося ідеальним: буря на іншому боці планети стабілізувалася, енергія кристалів вирівнялася.
Але потім вона помітила щось дивне: деякі кристали світилися невідомим відтінком, а тонкі вібрації пристрою стали хаотичними. Амільсія нахилилася, прислухаючись. Сигнал, що йшов із кристалів, був дивним… немов хтось або щось намагалося привернути її увагу.
Знизу з платформи піднялися кілька мешканців поселення. Одні дивилися із захопленням, інші — з тривогою. «Це надто небезпечно…» — почула Амільсія. «Ви не знаєте, що робите!»
Вона відчула, як холодний страх прокотився по спині, але серце її билося швидше від хвилювання. Амільсія знала: ця машина — лише початок. Десь там, серед кристалів і магнітних бурь, ховалися таємниці, які можуть змінити Нейтіалію назавжди.
І вона була готова дізнатися їх.