Розділ 15

Трансерг виявився галасливішим, ніж очікувала Алія.

Дорога спускалася просто на невелику площу, де вже вирувало життя. Між рядами торгових яток ходили люди, сперечалися торговці, а над усім стояв густий запах смаженого м’яса, диму й свіжого хліба.

Алія зупинила коня.

— Тут завжди так?

Кайл озирнувся.

— Ми й самі тут були всього кілька разів.

Він зіскочив на землю й повів коня за повід.

Циц висунув мордочку з сумки й уважно принюхався. Його вуса здригнулися від запахів.

— …їжа?

Алія зітхнула.

— Ні.

Циц подивився на неї з явним сумнівом і очікуванням.

Кайл усміхнувся.

— Думаю, він не питав.

Вони пройшли між рядами. На прилавках лежали мішки із зерном, кераміка, тканини й в’язанки трав. Десь продавали начиння та ножі. Біля одного лотка старий показував мідні кільця з вигравіюваними символами, видаючи їх за справжні магічні амулети.

Алія зупинилася біля ряду з одягом. На мотузці висіли щільні плащі та куртки з грубої вовни.

— Оце вже краще, — сказав Кайл.

Він зняв один плащ і подів їй.

— Приміряй.

Коли вона накинула його на плечі, Кайл мимоволі поправив комір, ніби перевіряючи, чи добре сидить. Тканина виявилася важкою, але теплою.

— Непогано.

У цю мить пролунав крик.

— Гей!

Кайл обернувся.

Торговець хлібом люто розмахував руками.

— От же ж тварюка!

Алія різко подивилася вниз. Її сумка була прочинена.

Цица всередині вже не було.

— Циц…

— …біжимо.

Тхір вискочив з-під прилавка, стискаючи в зубах великий шмат хліба.

— Стій!

Торговець кинувся за ним. Циц шмигнув між ногами перехожих. Пів хліба волочилася поруч з ним по землі.

— Циц! — крикнула Алія.

Тхір зупинився на секунду.

— Поклади!

Циц замислився. Торговець майже наздогнав його.

І тут тхір жбурнув хліб просто під ноги торговцеві.

Той спіткнувся й ледь не впав.

Циц скористався моментом і блискавкою метнувся назад до Алії, пірнувши в сумку.

За секунду він визирнув назовні.

— …їжа?

Кайл зігнувся від сміху.

— Це було майстерно. Твій вихованець геній.

Алія похитала головою.
— Не мій.

— Пізно. Він уже вибрав.

Торговець підійшов до них, важко дихаючи.

— Це ваша тварюка?!

Алія підняла хліб із землі.

— Пробачте.

Вона швидко простягнула торговцеві кілька монет.

— Він… ще вчиться.

Чоловік подивився на тхора.

Циц подивився у відповідь.

— …Циц?

Торговець без вагань узяв гроші.

— Заберіть його звідси.

— Із задоволенням, — сказав Кайл.

Алія суворо подивилася на сумку.

— Циц.

Тхір сховався.

— Їжа… — сумно долинуло із сумки.

Кайл похитав головою.

— Відчуваю, буде весело.

До вечора ринок почав порожніти.

Купивши все, що планували, Алія і Кайл повернулися до постоялого двору. Двоповерхова кам’яна будівля зустріла їх уже знайомим запахом смаженого м’яса, цибулі й пива.

В залі було людно. Кайл ледве знайшов вільний стіл біля стіни.

— Азарг ще не прийшов.

Алія зняла новий плащ.

— Напевно, затримався у вежі.

Вони замовили вечерю. Кайл посунув кухоль ближче до Алії.

— Після сьогоднішнього ти заслужила щось гаряче.

Через деякий час до їхнього столу підсів незнайомий чоловік. Його плащ був укритий дорожнім пилом, а на обличчі читалася втома.

— Ви Шукачі?

Кайл підняв очі.

— А що?

Чоловік показав на кинджал на його поясі.

— Я бачив такі у тих, хто має справу з вітрами.

Кайл не відповів.

Чоловік нахилився ближче.

— На північ від міста є одне з проклятих місць. Місцеві туди не ходять.

Кайл схрестив руки.

— Продовжуй.

— Там застряг караван.

Він показав рукою в бік дороги.

— Люди кажуть, що вітер там… стоїть.

— Стоїть?

— Так.

Він помовчав.

— І все, що входить туди, вже не повертається.

Алія відчула холодок.

Кайл помітив сумніви дівчини й тихо сказав:

— Не хвилюйся. Ми ще не погодилися.

У цей момент двері таверни різко відчинилися. Усередину зайшов Азарг. Помітивши їх, він підійшов до столу.

— Є новини.

Кайл кивнув на чоловіка.

— Уже чули.

Азарг подивився на нього.

— Про караван?

— Так.

Азарг зняв рукавички.

— У вежі теж знають.

Він подивився на Алію.

— Шукають Шукачів.

Кайл підняв брову.

— Платять?

Азарг спокійно відповів:

— Добре.

Кайл усміхнувся.

— Тоді в нас вдалий день.

Азарг продовжив:

— Маги шукають тих, хто зможе увійти туди й вивести людей.

— Скільки їх?

— Кажуть, п’ятеро або шестеро.

Алія тихо запитала:

— І ніхто не може туди потрапити?

Азарг похитав головою.

— Звичайні люди не витримають.

Азарг склав руки на столі.

— Завтра вранці ми вирушаємо.

Циц сумно зазначив:

— …їжа.

Кайл розсміявся.

— От і вирішили.