Розділ 13

У цю мить буря вибухнула світлом.

Блакитний спалах прорізав обертову стіну пилу, і з неї вирвалася темна форма.

Спершу Алія вирішила, що це просто вихор.

Але потім вихор розправив крила.

Величезні.

Вони були не з пір’я.

Крила складалися з клубків пилу, трави, гілок і сухих стебел перекотиполя, сплетених вітром у живу істоту. Між ними спалахували тонкі блискавки.

Коли істота змахнула крилами, буря наче озвалася. Вітер рвонув сильніше.

Істота повільно розвернулася в повітрі в їхній бік.

Голова була схожа на пташину — довгий дзьоб із чорних гілок і пилу. Очі світилися блакитним ефірним світлом.

Алія прошепотіла:

— Птах…

Азарг різко сказав:

— Назад.

Але було пізно.

Птах ринув униз просто на них. Удар крил підняв нову стіну пилу.

Кайл уже вихопив кинджал.

— Я відволічу!

Він кинувся вперед.

Птах різко вдарив крилом.

У повітрі спалахнула блискавка.

Кайл перекотився по землі — розряд ударив туди, де він стояв секунду тому.

Пісок почорнів.

— Швидка! — крикнув він.

Азарг уже нишпорив у сумці.

— Звісно, швидка!

Він витяг короткий металевий стрижень із тонкими мідними кільцями навколо.

— Кайл!

Кайл одразу зрозумів.

— Зараз!

Він рвонув у бік птаха.

Істота змахнула крилами й злетіла вище, збираючи довкола себе клуби пилу. Потім різко пірнула.

Очі спалахнули.

Блискавка зірвалася з її крила.

Кайл в останню мить відскочив.

Розряд ударив у землю.

— Швидше! — крикнув він.

Азарг уже встромив металевий стрижень у землю. Кільця на ньому тихо задзвеніли.

Він різко провернув його.

Мідні пластини розкрилися, йдучи глибше в ґрунт.

— Готово!

Птах знову піднявся.

Його крила гули від розрядів, що бігли по них. Вітер довкола став сильнішим.

Алія відчула, як мітки на її руках знову починають пекти. Циц зашипів у неї за пазухою.

— Циц!

Птах знову пірнув і випустив новий розряд.

Але цього разу Азарг крикнув:

— Зараз!

Кайл стрибнув убік.

Блискавка вдарила просто в металевий стрижень.

Пролунав гучний тріск.

Електрика пройшла по мідних кільцях і з шипінням пішла в землю.

Птах смикнувся в повітрі.

Його крила на мить розпалися — вихори пилу розлетілися.

— Ще! — крикнув Кайл.

Він схопив із землі камінь і кинув його просто в голову істоти.

Камінь зник у клубах гілок і пилу, але птах різко повернувся до нього.

І знову пірнув.

— Давай! — закричав Кайл.

Птах випустив новий розряд.

Він знову вдарив у стрижень.

Цього разу сильніше.

Пролунав гучний хлопок.

Частина крил птаха розсипалася. Гілки й перекотиполе розлетілися по землі.

Істота заревіла.

Але буря навколо вже почала слабшати.

Ще один удар.

Блискавка пішла в землю.

І птах раптом втратив форму.

Клуби пилу розсипалися.

Вітер різко ослаб.

Крила розпалися на сухі гілки.

Останній вихор піднявся над пагорбом і повільно розчинився в нічному небі.

Запала тиша.

Алія повільно видихнула.

Циц обережно висунув ніс із її плаща.

— …вітер?

Кайл випрямився і подивився на рештки істоти.

По землі лежали гілки, перекотиполе й клапті сухої трави.

Але серед них усе ще мерехтіли слабкі іскри ефіру.

Азарг підійшов ближче.

Він довго дивився на місце, де щойно був птах.

Потім тихо сказав:

— Значить, це правда.

Кайл підняв брову.

— Що саме?

Азарг провів ногою по землі, розсуваючи гілки.

— Я чув старі історії.

Він подивився на них.

— Про істот, що живуть усередині вітрів.

Алія тихо сказала:

— Мешканці бурі?

Азарг кивнув.

— Так.

Він підняв погляд на небо.

Блакитне сяйво вже зникало.

Буря відходила далі степом.

— Старі казали, що вітер іноді народжує хижаків.

Він подивився на мідний стрижень.

Той усе ще тихо димів.

— І якщо такий звір знаходить бурю…

Кайл закінчив за нього:

— Він починає її вести.

Алія подивилася вслід вітру, що відходив.

— Отже… це була не просто буря.

Азарг похитав головою.

— Ні.

Він задумливо сказав:

— Це було гніздо.

Циц тихо сказав:

— …поганий вітер.

Кайл усміхнувся.

— З цим важко сперечатися.

Але Алія все ще дивилася туди, куди пішла буря.

І тихо сказала:

— Якщо там було гніздо…

Вона повільно повернулася до Азарга.

— Значить, десь мають бути й інші.

Азарг кілька секунд мовчав.

Потім сказав:

— Дуже сподіваюся, що ні.

Але вітер у степу тихо йшов на схід.

Туди, куди пішла буря.

І ніхто з них не помітив, що в небі далеко на заході на мить спалахнула ще одна блакитна блискавка.