Розділ 10

Вогнище майже догоріло.

Від нього лишилися тільки червоні жарини, що тихо потріскували під вітром. Ніч у степу була холодною, і Алія сиділа ближче до вогню, підтягнувши коліна до грудей.

Кайл, що наздогнав їх увечері, спав неподалік, загорнувшись у плащ. Його кінь тихо жував траву в темряві.

Азарг ще не спав. Він сидів на камені на краю табору й точив ніж. Камінь тихо скрипів по лезу.

Шурхіт він почув одразу.

Трава ледь помітно хитнулася. Азарг не підвів голови.

Шурхіт повторився. Потім — тихе шкряботіння.

Чоловік повільно перевів погляд до сумки біля вогнища. Ремінець на ній ледь смикнувся.

Азарг зітхнув.

— Я ж казав.

Він підвівся.

Ремінець знову смикнувся. І з сумки повільно показалася вузька мордочка. Чорні очі блиснули в розсіяному світлі жарин. У зубах уже був затиснутий шматок в’яленого м’яса.

Тхір завмер.

Кілька секунд тварина й людина дивилися одне на одного. Потім звірятко обережно почало витягувати здобич.

Азарг зробив один крок.

Тхір зробив вигляд, що його тут узагалі немає.

Ще крок.

Тхір різко рвонув. Але Азарг виявився швидшим. Він схопив звірятко за карк.

Тхір миттєво вигнувся всім тілом.

— Шшшш!

Він зашипів так люто, що прокинулася Алія.

— Що сталося?

Вона підскочила.

— Спіймав нашого злодія.

Азарг підняв руку.

У його пальцях звивався довгий темний тхір і люто шкірив зуби.

Раптом хутро на його спині стало дибки. По ній пробігли тонкі блакитнуваті іскри. У повітрі тихо клацнуло.

Алія ахнула.

— Він… світиться?

Тхір знову зашипів. По його хутру пробіг ще один короткий розряд.

— Ось тому я казав не годувати його, — спокійно сказав Азарг.

Кайл розплющив очі. Кілька секунд він мовчки дивився на те, що відбувається. Потім сів.

— Це що?

— Проблема номер два, — сказав Азарг.

— А перша?

— Ти.

Кайл хмикнув.

Алія обережно підійшла ближче. Тхір усе ще звивався в руці Азарга.

— Відпусти його.

— Він краде.

— Він маленький.

— Він змінений вітром.

Наче на підтвердження цього хутро тхора знову тихо затріщало. Маленькі блакитні іскри пробігли по хвосту.

— Бачиш? — сказав Азарг.

Алія все одно простягнула руки.

— Дай його сюди.

— Ні.

— Азарг.

— Ні.

Тхір раптом перестав звиватися. Він подивився на Алію. Ніс сіпнувся.

Потім тихо й майже виразно сказав:

— …їжа.

Усі завмерли.

Алія широко усміхнулася.

— Він сказав «їжа».

Кайл тихо фиркнув. Азарг прикрив очі долонею.

— Я знав, що це станеться.

Тхір знову подивився на Алію.

— …Алія.

Вона остаточно розтанула.

— Ти чув?!

— Чув, — сказав Азарг.

— Він сказав моє ім’я!

— Бо ти його годувала.

— Я не годувала!

Кайл спокійно сказав:

— Ти залишила йому їжу.

Алія подивилася на тхора.

— Бідолашний…

— Не треба, — попередив Азарг.

— Він просто голодний.

— Він злодій.

— Він розумний.

— Він проблема.

Алія обережно взяла звірятко з його руки.

Тхір миттєво згорнувся в неї на руках.

І задоволено сказав:

— …Циц.

Вона засміялася.

— Отже, ти Циц.

Тхір подивився на неї.

— Циц.

— От бачиш.

Азарг важко зітхнув.

— Ми вже бачили його раніше.

Алія підвела голову.

— Де?

— Коли збирали ефір минулого разу.

Кайл кивнув.

— Схоже, він ішов за нами ще від того села. Але ми думали, що в місті він нас загубив.

Тхір тихо поворухнув вухами.

— …їжа.

Алія погладила його по голові.

Хутро трохи потріскувало від статичної електрики.

— Він лишається.

— Ні.

— Так.

— Ні, Аліє.

Дівчина подивилася на Азарга зовсім серйозно.

— Якщо ти хочеш, щоб я йшла з вами та замінила Чуючу…

Вона трохи підняла тхора.

— …то Циц теж іде.

Кілька секунд Азарг мовчав. Кайл тихо спостерігав за цим із явною цікавістю. Його явно більше розважала впертість Алії, ніж сам тхір.

Нарешті Азарг сказав:

— Ти шантажуєш мене тхором?

— Так.

Кайл тихо засміявся.

Азарг суворо глянув у його бік:

— Ні слова.

Кайл підняв руки.

— Я нічого не казав.

Тхір задоволено сказав:

— …їжа.

Азарг важко видихнув.

— Гаразд.

Алія засяяла. 

— Справді?

Кайл закотив очі, але кутик губ у нього все ж сіпнувся.

— Але якщо він знову вкраде мої припаси…

Тхір одразу сховав мордочку в її плащ.

— …я його продам.

— Ти не продаси Цица.

— Побачимо.

Вітер тихо пройшов над пагорбами. Вогнище майже згасло.

І раптом Циц підняв голову.

Його вуха сіпнулися. Хутро знову тихо затріщало. Блакитні іскри пробігли по хвосту.

Він втупився в темряву й тихо сказав:

— …вітер.

Алія насупилася.

— Що?

Але Кайл уже підвівся.

Він дивився туди ж, куди й тхір.

Далеко за пагорбами уночі повільно піднімалося бліде блакитне сяйво.

Азарг тихо вилаявся.

— Погано.

Алія відчула, як Циц напружився в неї на руках.

— Що відбувається?

Кайл відповів тихо:

— Схоже…

Він не договорив.

Світло за пагорбами раптом спалахнуло сильніше.

І вітер різко змінив напрямок.

— …вітер іде просто на нас. І боюся, що це буря.