Розділ 8

Онтаріо.

 Мені було важко без людини. Я не міг сам собі в цьому зізнатись, але це було правдою до того ж, гіркою. В мене зник інтерес до їжі, та усього, що робило мене щасливим раніше. Я декілька разів приходив на стежку, де бачив її уперше, але всі вони були безрезультатні. Востаннє я бачив, як вона впала, і перед тим як я зміг до неї дістатися, її вже не було. Я справді не розумів, що відбувається, лиш би з нею все було гаразд.

 — Гей!

 Я озирнувся, побачивши Скарлет, що рухалася від табуна в моєму напрямку, махаючи хвостом, щоб відігнати мух, які останнім часом дуже настирливі. Підійшовши до мене, кобила прикусила зубами мою холку, в табуні це показник довіри коня до іншого коня. Я зробив те ж саме, тупаючи копитами.

 — Ти останнім часом дивний.

 — Що ти маєш на увазі? — сказав я, відступивши від неї назад.

 Вітер подув сильніше, ніж зазвичай, тож я став перед Скарлет, не даючи йому можливості надто сильно дути на неї.

 — Оні, ти схуд. Якогось біса ти у кінці табуна, хоча досі завжди терся біля інших.

 Авжеж, як завжди Скарлет мала рацію. 

 — Ти маєш що мені розповісти? Не могло ж таке початися без вагомої причини.

 Я кивнув, запрошуючи її йти за мною.

 — Так, причина справді є.

Пройшовши ще трохи вглиб лісу, я продовжив:

 — Нам змалку говорили, що люди погані, я в це вірив, проте сталося таке, що я маю в цьому сумніви зараз.

Я зупинився, чекаючи, поки Скарлет наздожине.

 — Продовжуй, — промовила вона, і я пішов уперед. 

 — Одного разу мені було нудно, і я відійшов сам від табуна та побачив там людину. Вона налякала мене дуже сильно, але не відштовхнула, я одразу ж захотів повернутися до неї. Вона торкалася мене і я її не боявся. Другого разу я привів її до табуна та з нею було її вовченя, що налякало наш табун. Вона вирішила погратися зі мною та, поки бігла, впала з обриву і її вовченя стрибнуло за нею. Коли я знайшов обхід, щоб дістатись до неї, я не зміг її знайти. Декілька разів ще приходив туди, де зустрів її вперше, але безуспішно.

 — Це божевільно! Як ти міг привести людину до табуна?! Ти не розумієш, що це могло закінчитися погано.

 М'язи Скарлет напружилися, вона рухалася швидше, було помітно, що вона зла. Помахавши головою, вона запитала:

 — Все одно не розумію, як це пов'язано з тим, що ти не їси?

 — Через те, що мені було добре поряд з нею, без неї я почуваюсь не дуже, і не їм, тому що не хочу. В мене немає інтересу ні до чого.

 Кобила пирхнула. Я привів її у місце, де вперше побачив людину. По ній було видно, що вона все ще трохи нервувала.

 — Гаразд, я довіряю тобі, маю надію на те, що ти не наробиш дурниць. І почни вже врешті-решт їсти, думаю, твоя людина ще повернеться.

Сподіватимуся, що і в цей раз Скарлет має рацію.