ІІ

Пʼятий клас був переломний для Леї від періоду коли її всі обожнювали до періоду дистанцювання від неї . Так, це були саме хлопці, які раніше проводжали та носили на руках . В їх клас прийшов новий учень Деніз, який чомусь любив ображати її. Це боляче било по її самооцінці. Так, вона мала тихий та високий голос, але чи треба за це цькувати дівчину? Мама її намагалася навіть втрутитися захищаючи доньку, але хлопці лише знизали плечима:

-Та ми ж нічого …

Так, дійсно нічого! Вони не втручалися і не зупинили цькування Деніза. Лея це дуже переживала та почала замикатися в собі. Вона стала тихою і майже не помітною. Раніше вона весело бігала шкільними коридорами, а тепер все більше любила самотність. Виходячи на перерву вона або тихо сідала на лавку, або тихо прогулювалася садом. Так минали роки, вона ставала старшою. Ось і десятий клас… В принципі в її житті нічого не змінилося . Вдома та ж розжарена ситуація від якої вона втікала в світ книг, де можна бути такою різною і без всіх обмежень та покарань. В школі теж - вона настільки замкнулася цій шкаралупі, що їй стало комфортно лише там. Так вона перейшла в іншу школу, бо в тій було лише 9 класів так там вже не було Деніза , але це вже нічого не могло змінити. Але й були проявлення її справжньої. Колись всім класом вони вирішили прогуляти пару останніх уроків. Звісно їм потім зібрали та зробили догану. Леї це дуже не сподобалось, бо мабуть багато рамок та обмежень накопилося за весь час і це вилилося в стрімкий біг з класу з гучним гупанням дверей , що аж затремтіли двері і вчитель здивонно обернувся. 

В її житті стався черговий травматичний випадок . Якось вона поверталася зі школи додому . Із кущів виліз молодий чоловік промовивши до неї:

-Дівчинко, в тебе немає туалетного паперу?

-Ні…

Лея злякано дивилася на нього… він продовжував:

-ну пошукай може знайдеш хоча б якийсь папір…

Вона почала шукати в шкільному рюкзаку. Вирвавши з зошита пару аркушів підійшовши подала йому мовчки. Він різко піднявся захопивши міцно її плече, що навіть шансів вирватися в неї не було і… показав свій фалос.

-Ну як тобі?

Вона бачила фалос вперше і він був великих розмірів. Вона тремтіла всім тілом. Так він не чіпав її лише тримав міцно та задовольняв себе іншою вільною рукою. Вона тремтіла всім тілом та мовчки очікуючи на свою участь. Закінчивши свою справу він відпустив її та сів на велосипед і поїхав. Вдома звісно вона розповіла та дуже плакала від пережитого. Звісно потім її почали проводжати та зустрічати. Потім матір згадає якось про цей, але про це потім…

Був випускний клас . Наближався кінець шкільного року та випускний. Всі бурно обговорювали організацію свята для випускників. Грошей не було зайвих у сімʼї і було сказано що Лея не йде на це свято. Однокласники навіть запропонували щоб вона прийшла навіть без скидування грошей на свято. Але батьки сказали рішуче «Ні» ! Сестра рідна сказала:

-От нащо воно тобі?! Це взагалі зайве!

Вітер лежав тремтячи від напруги спогадів. Він відкрив очі і дивився в небо. Небо затягнуло темними хмарами. Почався тихий дощ стікаючи по тілу та щокам Вітра краплинами. Та і плакав Вітер разом з дощем. Піднявшись він розлючено ламав гілки дерев та зривав дахи будівель.