Вітер долі
50.
Анжей сидів з Митром у його ж кімнаті мовчки пив кисле вино із склянки. Наче двоє на смерть втомлених людей зустрілись не знати навіщо. Вже як почало сутеніти, Митро перервав мовчанку.
- Як гарно ти вмієш мовчати… Це складніше, ніж вміти говорити! Хто знає, що чекає нас у будущині, та сьогодні ти заспокоїв мою душу. Дякую, друже! – Митро по-дитячому посміхнувся. Анжей раптом зрозумів, чим він схожий на Самійла. Посмішкою! Незчувся, як і собі посміхнувся, а тоді аж зареготав.
- Ти чого? Що я такого сказав?
- Вибач, просто подумалось раптом – якби Войцех, братик мій коханий, міг знати, як я удвох з царем Московським вечорами вино п`ю, то навряд би наважився мене з дому вигнати… Радше б сам утік. Смішна штука життя…
#505 в Історичний роман
#2574 в Детектив/Трилер
#335 в Бойовик
Відредаговано: 14.06.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
