Дуби виявились неоковирними величезними човнами зі щоглою посередині, суцільне дно яких видовбане з половини товстелезної дубової колоди, а борти нашиті дошками, обсмоленими і обв’язаними очеретом. На самісіньке дно човна вантажились усілякі припаси, потім вже поверх стелилась палуба.
Митро швиденько пристосував Анжея рахувати припаси, що вантажились на дуби прямо з підвод, які по черзі підїздили до пристані. Хлопець робив записи, час від часу звіряючись зі списком. У цих турботах збіг день, ніч не принесла спокою. Він з подивом зрозумів, що без Охріма почувається геть незатишно і безпорадно.