47.

Вранці довго роздивлявся навколо, чи не привиділось бува. Але ж ні. Лежить собі у величезному ліжку, сам у кімнаті. Де Охрімова кімната – геть забув. Турбувати князя Адама не наважився – вирішив за краще до Митра зайти. Хоча чіплятись до царя з дурницями – теж не дуже розумно. Та не лежати ж у ліжку весь день! Але Митро сам знайшов його раніше, у залі під час снідання.

- Дядько Адам тебе шукає…

- А Охрім?

- Спить. Він над дядьком Адамом всю ніч просидів, мабуть серце йому заклинав. Пішов під ранок весь змучений, наче всю ніч мішки тягав…

Анжей підхопився не доївши і кинувся по сходах нагору. У кімнаті навколо ліжка князя Адама на стільцях сиділи Михайло та Юрій Вишневецький і Самійло. Князь Юхим примостився на скрині.

- Здоров, друже! – голос князя Адама був рівним, наче нічого й не трапилось. Обличчя набуло здорового кольору, аж до невеликого рум’янцю.

- Як ти, княже?

- Та що мені станеться! Такий лікар хіба дасть померти?! Я вже як новий, одне лихо – Охрім вставати не дозволяє. Бач як… хворобі ще лікар зарадити може, а лікарю ніхто ради не дасть… - князь кумедно розвів руками.

- Я ж і кажу! Ти говори, що треба, а ми робитимемо! Михайлу ж на весілля треба, бо без нього не почнуть. – зареготав князь Юхим.

- Налякав ти нас, брате… – стиха мовив князь Михайло. Таке діло затіяти, а тоді на нас звалити?! Крутись як хочеш, а помирати не смій! Самі ми ради не дамо.

- Життя така річ, що ніхто не відає, як день прийдешній зустріне… - сумно промовив князь Адам. – А як забере мене Господь раптово, неочікувано, опікуном я Юхима призначаю, над дружиною, доньками, і над Митром теж. Ну і над військом… А мій голос у раді Охріму віддаю. Майте на увазі, якщо вже так станеться – так то я до вас його голосом промовляю… А ти, Януше, пам’ятай, що тут ти вдома, не буде мене – родина моя залишиться, всі тобі раді будуть. Приїзди коли хочеш, хоч на час хоч назовсім…

Анжей хотів щось відповісти, та горло стисло, а потім запізно було, бо загомоніли всі разом.

- Та цитьте ви, я ще помирати не збираюсь! На Січ маємо вирушати, Митра із товариством низовим знайомити. Лаштуйте дуби, бо я товариству обіцяв свинцевих куль мушкетних привезти, три тисячі пудів у Києві замовлено, забрати треба. Війська візьму дві хоругви, решту Юрію звіряю до повернення.  Лаштуйте там усе, а Охрім як проснеться – до мене пришліть. А я поки посплю трохи, раз вже вставати не дозволено.