33.

У кімнаті другого поверху за столом на простій дерев’яній лаві у півоберта до дверей сидів на диво кремезний чоловік років сорока п’яти -  п’ятдесяти. Над вишитою сорочкою стирчала скуйовджена голова, прикрашена на додачу велетенськими товстелезними вусами. Здавалося, що її вирубали тупою сокирою з суковатого чурбака. Обвітрене квадратне обличчя зловісно червоніло у сутінках. Від постаті віяло нелюдською силою. Мабуть, хорунжий князя, а може й воєвода…

- Це… мій друг… Януш Чобіт, козак…

В останню мить переляканий Анжей втямив у кутку високу струнку жінку у багатому вбранні, що стояла непорушно а тому майже непомітно в сутінках.

- Милостива пані, милостивий пане… - Анжей двічі граційно, як придворний, вклонився.

- Юхим Корецький! Моя дружина – Ганна. Ну що ти став, як прибитий! Проходь!!!

Голос, що нагадував ревіння ведмедя, таки вражав, та Анжею було байдуже, бо почуте вразило ще більше.

- Князь Йоахим Корецьки? Гроза бусурман, засновник Січі, витязь Перекопський?!

Регіт князя нагадував удари грому. Обома руками він оперся об стіл, мабуть – щоб не впасти.

- Авжеж… Січ будував… оцими руками… перед тим з Вітовтом… під Грюнфельдом…  Орден розбив… а ще до того з Володимиром Великим… Русь хрестив… ще змолоду – ревів князь крізь сміх.

- Ти думаєш, я другий вік живу?! – додав, трохи заспокоївшись. Січ батько закладав, разом з Байдою. Теж Юхимом звався. Нехай царствує… Князь спохмурнів і перехрестився. Його зазвичай люди Богданом звали…

- Так це він чи не весь Крим завоював і з самого Гирея викуп взяв? Всіх бранців християнських у татарів відняв, під Цецорою  турок у пір’я розбив і візира  полонив?

- У тебе в голові каша, парубче! Крим повоював Чорний Богдан, князь Ружинський.  А Цецора – то вже моя робота, я грішний доклався… А добре таки  ми їх тоді відчехвостили! Досі пам’ятають…

Настрій князя знову змінився, тож Анжей наважився.

- Можна твою милість запитати, раз вже така нагода трапилась… чого турки під Цецорою кіннотою вас не обійшли зліва?

- Так там же болото!!! Дивись, я тобі покажу!

Князь згріб Анжея за комір і силоміць посадив на лаву поруч себе. Самійло щасливо усміхався, стоячи над ними. Гроза минула.