У кімнаті другого поверху за столом на простій дерев’яній лаві у півоберта до дверей сидів на диво кремезний чоловік років сорока п’яти - п’ятдесяти. Над вишитою сорочкою стирчала скуйовджена голова, прикрашена на додачу велетенськими товстелезними вусами. Здавалося, що її вирубали тупою сокирою з суковатого чурбака. Обвітрене квадратне обличчя зловісно червоніло у сутінках. Від постаті віяло нелюдською силою. Мабуть, хорунжий князя, а може й воєвода…
- Це… мій друг… Януш Чобіт, козак…
В останню мить переляканий Анжей втямив у кутку високу струнку жінку у багатому вбранні, що стояла непорушно а тому майже непомітно в сутінках.
- Милостива пані, милостивий пане… - Анжей двічі граційно, як придворний, вклонився.
- Юхим Корецький! Моя дружина – Ганна. Ну що ти став, як прибитий! Проходь!!!
Голос, що нагадував ревіння ведмедя, таки вражав, та Анжею було байдуже, бо почуте вразило ще більше.
- Князь Йоахим Корецьки? Гроза бусурман, засновник Січі, витязь Перекопський?!
Регіт князя нагадував удари грому. Обома руками він оперся об стіл, мабуть – щоб не впасти.
- Авжеж… Січ будував… оцими руками… перед тим з Вітовтом… під Грюнфельдом… Орден розбив… а ще до того з Володимиром Великим… Русь хрестив… ще змолоду – ревів князь крізь сміх.
- Ти думаєш, я другий вік живу?! – додав, трохи заспокоївшись. Січ батько закладав, разом з Байдою. Теж Юхимом звався. Нехай царствує… Князь спохмурнів і перехрестився. Його зазвичай люди Богданом звали…
- Так це він чи не весь Крим завоював і з самого Гирея викуп взяв? Всіх бранців християнських у татарів відняв, під Цецорою турок у пір’я розбив і візира полонив?
- У тебе в голові каша, парубче! Крим повоював Чорний Богдан, князь Ружинський. А Цецора – то вже моя робота, я грішний доклався… А добре таки ми їх тоді відчехвостили! Досі пам’ятають…
Настрій князя знову змінився, тож Анжей наважився.
- Можна твою милість запитати, раз вже така нагода трапилась… чого турки під Цецорою кіннотою вас не обійшли зліва?
- Так там же болото!!! Дивись, я тобі покажу!
Князь згріб Анжея за комір і силоміць посадив на лаву поруч себе. Самійло щасливо усміхався, стоячи над ними. Гроза минула.