Вітер долі
31
Тим часом Самійло мав важку розмову з батьком.
- Ти де батькового ножа подів?
- Подарував другу!
- Здурів, телепню!!! Це ж пам'ять про діда Богдана! Якому ще другу?
- Яну Чоботу…
- Чого це ти серед поляків друзів шукаєш? Своїх мало?
- Він – справжній! І козак, дядька Охріма Бособрода учень…
- А що це в тебе?
- Кинджал…
- Сам бачу, що не коса. Де взяв?
- Ян подарував…
- Покажи!
Самійло мовчки простягнув йому подарунок.
- Цікаво… Харалуга, схоже навіть дамаська. Баланс добрий, руків’я тонкувате… Добра зброя, бережи її, сину! Таким кинджалом можна навіть дамаську шаблю спинити. Тільки не забувай лезо салом натирати. Дамаська харалуга лише один недолік має – іржавіє швидко… Іди, приведи цього Чобіта! Познайомитись треба, якщо вже друг… Хто він такий… чому не знаю?! Принаймні – у зброї тямить…
Самійло щасливий побіг униз сходами, шукати друга. Гроза минула. Особливо приємно було, що подарунок сподобався батьку. Треба привести Яна, поки в батька настрій не змінився.
#505 в Історичний роман
#2574 в Детектив/Трилер
#335 в Бойовик
Відредаговано: 14.06.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
