Вітер долі
28.
На подив Анжея на річці вони зустріли князя Адама. З ним купались Самійло і ще один синьоокий русявий хлопець трохи старший за Анжея, років двадцяти, обличчя якого чомусь здавалось знайомим.
- Це Митро, мій вихованець, а це Януш, мій друг. Знайомтесь, парубки!
Від такої рекомендації Анжей закляк на місці. На додачу він ще ніколи проходив ритуал знайомства голим у воді, тож не знав, як поводитись. Русявий хлопець підплив до нього, простягнув руку над водою, Анжей механічно її потиснув.
- Що, холодно? – Митро по своєму витлумачив його стан.
- Д-дуже.
- А мені ні. Я до морозів сюди ходжу купатись!
Всі разом повиходили на берег і заходились вдягатись.
- Їсти хочеться – страх! У тебе там нічого зайвого не знайдеться у кошику про наші душі?
Охрім голосно розсміявся.
- Будь як удома, княже! Я від жадібності стільки набрав – зграю вовків нагодувати можна.
Прикінчивши вміст кошика товариство розділилось. Князь і з Митром та Самійлом повернулись до палацу, козаки поснули прямо на березі.
#505 в Історичний роман
#2574 в Детектив/Трилер
#335 в Бойовик
Відредаговано: 14.06.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
