Вітер долі

28.

На подив Анжея на річці вони зустріли князя Адама. З ним купались Самійло і ще один синьоокий русявий хлопець трохи старший за Анжея, років двадцяти, обличчя якого чомусь здавалось знайомим.

- Це Митро, мій вихованець, а це Януш, мій друг. Знайомтесь, парубки!

Від такої рекомендації Анжей закляк на місці. На додачу він ще ніколи проходив ритуал знайомства голим у воді, тож не знав, як поводитись. Русявий хлопець підплив до нього, простягнув руку над водою, Анжей механічно її потиснув.

- Що, холодно? – Митро по своєму витлумачив його стан.

- Д-дуже.

- А мені ні. Я до морозів сюди ходжу купатись!

Всі разом повиходили на берег і заходились вдягатись.

- Їсти хочеться – страх! У тебе там нічого зайвого не знайдеться  у кошику про наші душі?

Охрім голосно розсміявся.

- Будь як удома, княже! Я від жадібності стільки набрав – зграю вовків нагодувати можна.

Прикінчивши вміст кошика товариство розділилось. Князь і з Митром та Самійлом повернулись до палацу, козаки поснули прямо на березі.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше