Вітер долі
4
5.
Поки Охрім рубав гілки в лісі трохи розвиднилось. Анжей поглянув на нього і вибухнув реготом. Вигляд у чолов’яги і правда був дикуватий – чужа борода, приліплена на мило, дорогою відпала, але кілька клаптів все ще висіло. Крім того якимсь незбагненим чином під час втечі він наїв чимале черево. Охрім здивовано глянув на хлопця, потім на своє зображення у воді, та й сам розсміявся різким хриплим сміхом. Чистою водою змив рештки чужої бороди, розстібнув каптан. Під ним на животі висіла чимала торба.
- Кресало, трут, ніж, сіль, ремені шкіряні, ну і наш сніданок, тобто вечеря – відповів на німе питання, розв’язуючи торбу. – У стрільців на брамі позичив. Допомагай мостити!
За якусь хвилину на острівці зібралася чимала купа соснових гілок. Втікачі залізли до середини, накрившись гілками з головами.
- Вдень не підемо, бо нас одразу помітять, та й відпочити трохи не завадить. На добраніч, вірніше – на добрадень. Охрім посміхнувся і одразу заснув.
- Хіба після такого я зможу заснути! – подумки обурився хлопець, але промовчав. Яке діло попутнику до його біди…
#437 в Історичний роман
#2049 в Детектив/Трилер
#273 в Бойовик
Відредаговано: 14.06.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
