Глава 30.

Дірас велів мені стояти поруч із ним і уважно слухати те, що він зараз розповідатиме Аїну, але при цьому тренуватися ставити щити. Я мав закрити кожного манекена, що стояли в протилежному кінці майданчика, усіма можливими щитами, щоб урятувати їх від будь-якої атаки. Поки я намагався закрити солом'яне опудало земляною стіною, учитель взявся наставляти Аїна:

- У кожної живої істоти є своє джерело сили. У когось воно менше, у когось більше. Ось останнє якраз про магів. Наша сила не тільки більша, а й від народження нам дається можливість нею керувати. Загалом, це джерело можна порівняти з глечиком, у який ми наливаємо воду із зовнішнього джерела. Наповнюється у всіх воно теж по-різному. Але вода в ньому має бути завжди, повне спустошення загрожує неприємностями - втратою здібностей або навіть смертю. - Аїн злякано ахнув, але Дірас не став на це звертати увагу і продовжив урок: - Але і переповнення посудини теж неприємна річ. Наша магічна сила проситиме виходу, ніби розпираючи нас зсередини, навіть діятиме на психіку, змушуючи здійснювати різкі й необдумані вчинки, здебільшого пов'язані з використанням магії.

Аїн із захватом слухав, трохи розкривши рота. Я теж заслухався. І тут Дірас різко повернувся і запустив блискавку в незахищений манекен. Суха солома миттєво спалахнула, зобразивши із себе чудовий смолоскип.

- Ти слухай, але від справи не відволікайся, - суворо сказав мені Дірас. - Гаси опудало і надалі бережи їх краще.

Злегка ошелешений тим, що сталося, я активно закивав. Прикликаючи воду, потихеньку погасив полум'я на опудалі. Тим часом Аїн вирішив скористатися раптовою паузою, щоб дещо уточнити:

- А можна запитання? - отримавши ствердний кивок, хлопчик продовжив: - Ви кажете, джерело є у всіх, значить і моя сестра зможе стати магом?

- Якщо її батьки були звичайними людьми та в її роду не зустрічалося магів, то ні.

- Але чому? Якщо є джерело, то ним можна просто навчитися користуватися.

- Розумієш, у людей, або в інших живих істот, не наділених магічним талантом від народження, джерело сили надто маленьке. Максимум, на що вони здатні, так це на якесь підвищене чуття. Ти, напевно, чув, як матері розповідають, що відчувають, як з їхньою дитиною трапилася біда. Або ж просто раптово хтось починає переживати за близьких, відчуваючи, що їм погано. Буває в когось раптово виникає тривога і він не хоче кудись іти чи їхати. Ось це і є прояв сили, але на більше вони не здатні. У тварин теж є чуття. Приміром, собаки виють на біду, кішки чують смерть і допомагають лікувати хворі місця тощо.

- Зрозуміло, - Аїн мотнув кучериками. - А куди випускають надлишки ті, хто не вміє чаклувати? Адже наскільки б її не було мало, вона все одно накопичиться.

- Ось туди й випускають, мимоволі щось відчуваючи.

- А тоді чому повне її використання загрожує загибеллю?

-Тому, що ти спустошуєш себе, вимотуючи та вичавлюючи до краплі, позбуваючись не тільки магії, а й життя. Візьмемо за приклад їжу. Ми їмо, наповнюючи наш організм життєво необхідними силами. Від того ми можемо бігати, базікати, махати мечем і взагалі творити різне неподобство, - Дірас усміхнувся. - Ну, а що буде, якщо ми раптом перестанемо їсти й пити?

- Ми помремо, - тихо відповів Малий.

- Саме так. Не отримуючи підживлення, наше тіло буде використовувати те, що в нього вже є, повільно себе ж і вбиваючи. Майже так само і з магією. Адже коли закінчиться магічний запас, ти почнеш використовувати звичайну життєву силу.

- А якщо зупинитися і не використовувати життєву силу?

- Тоді є шанс відновитися, але це довгий і болісний процес. А ще може статися й так, що "глечик" звузиться, зсохнеться і все, його вже не наповниш. Ще питання є?

- Поки що, ні, - Аїн хихикнув, хитро примруживши очі.

- Тоді на цьому закінчимо вступ і приступимо до самого уроку. Для початку ти спробуєш відчути своє внутрішнє джерело сили. Я знаю, це буде непросто, тому що твоя магія завжди була частиною тебе і ти навчився перетворюватися на вовка неусвідомлено, просто в один прекрасний момент зрозумівши, що можеш. Але я допоможу тобі. Присядьмо і розслабимося.

Аїн і Дірас разом опустилися на землю. У цей же момент з руки мага злетіла крижана стріла. Цього разу я встиг закрити манекен, швидко створивши перед ним вогняний щит, який розтопив лід, одразу перетворивши його на хмарку пари.

- Влаштуйся зручніше. Дихай спокійно і рівно, - Дірас продовжив наставляти Аїна, немов нічого особливого не сталося. Хлопчик старанно виконував усі вказівки. - Тепер, уяви. Тільки уяви, - квапливо уточнив він, - що хочеш перетворитися. Спробуй відчути в собі ту саму силу, яка дає поштовх, яка наповнює тебе світлом, змінюючи тіло.

Аїн заплющив очі. Дірас теж розслабився. Стало зовсім тихо, тільки долинав шелест моря, такий самий спокійний і ритмічний, як наше дихання. Пам'ятаючи дві несподівані атаки вчителя, я намагався не піддаватися цій безтурботності. Усе зводив і зводив різні щити біля другого манекена. Набувши досвід, я робив це досить легко і швидко. Ось солом'яне опудало охопило захисне полум'я, за мить, його вже огортають водяні струмені, яскраво виблискуючи у світлі ліхтарів. Я кліпаю, і міняю захист на повітря, його зовсім не видно, він лише злегка колише суху солому, що вибилась із тіла опудала. Відпускаю вітер і на його місці виникає земляна стіна, вона розповзається, укладаючи манекен у кокон.

Наступної миті я відчув, як з боку Діраса вириваються чотири різні стріли - вогонь, вода, земля і вітер - націлені на чотири солом'яні опудала, що залишилися. Реакція спрацювала чудово, підкинувши руки, я покриваю опудала захистом, і щоб не витрачати час на з'ясовування, яку стихію куди застосовувати, накриваю кожного відразу чотирма щитами.

- Ого! - підхопився Малий і розплющив очі. - Що це було?

- Сарід герой! Він урятував чотирьох манекенів, - Дірас неголосно зааплодував. - Ти мене приємно здивував. Зізнаюся чесно, я від тебе такого не очікував. Я сподівався, що ти прикриєш манекени, але щоб кожного одночасно і всіма чотирма щитами разом!