Глава 20.

Новий день знову почався з невтомного проливного дощу, він лив і лив, закриваючи огляд суцільною стіною води. Нікому не хотілося в таку погоду тренуватися. Але ніхто не питав нашої думки. Ноги вгрузли у багнюці, переставляти їх було практично неможливо. Важкі дерев'яні мечі та щити теж набрали води та стали просто непіднімними.

Зрештою, настав довгоочікуваний час спокою. Важко переставляючи втомлені ноги, я дістався ванної кімнати. Із задоволенням занурився у свою ванну, мружачись від блаженства. Тепла вода обгорнула тіло, знімаючи втому. Але, несподівано, прозора вода потемніла. Я сіпнувся, бажаючи вибратися скоріше, але звідкись із глибини зметнулися мацаки невідомого мені морського чудовиська! Я швидко спробував застосувати водяний щит, інтуїтивно користуючись тим, що є під рукою, хоча тут був би ефективнішим вогонь. Але прокляті браслети не дали мені зробити навіть цього. Я заметушився з боку в бік, намагаючись вирватися з липкої хватки чудовиська, але мацаки й не думали відступати. Навпаки, все сильніше і сильніше здавлювали моє тіло, затягуючи під воду. Я зробив глибокий вдих...

І прокинувся, різко сівши на ліжку.

- Ти чого? - запитав Торен, стурбовано дивлячись на мене.

З пів хвилини я приходив до тями, усвідомлюючи, що це був всього лише сон. За вікном світило сонечко, у кімнаті панувала звичайна ранкова метушня.  Захоплені справами хлопці навіть не помітили мого різкого пробудження. Лише чуйний і уважний Торен занепокоївся, ще Майкон повернувся в мій бік. У цей час він перебував поруч, копошачись у своїй приліжковій тумбочці. Залишивши на деякий час справи, ельф теж зацікавлено подивився на мене.

- Та нічого, сон поганий наснився, - якомога недбаліше відповів я.

Хоча насправді, все ще трохи тремтів і буквально відчував на тілі липкі обійми мацаків. Приснитися ж така дурниця! Я потер руками плечі, відганяючи неприємні відчуття.

- Буває. Нічого, зараз з'їси смачний сніданок, і все мине, - поспівчував Торен.

Слова друга виявилися пророцтвом. Справді, після сніданку з голови геть стерлися всі неприємні спогади. Її наповнили інші думки про турботи дня, що настав. Насамперед мене цікавило те, чому хлопці нічого не говорять про мою ганебну слабкість. Нехай це не моя провина, але ж Рін не знає правди про те, чому я вчора позбувся всіх сил, і лорду Дірасу довелося мене з підвалу буквально тягнути на руках. Це ж така прекрасна тема для насмішок. Але хлопці базікали про щось інше, весело регочучи над жартами, і в мій бік навіть не дивилися. Навіть протягом усього дня не намагалися задирати, ніби вихідний мені влаштували. Зізнаюся чесно, без цього навіть якось нуднувато було і час тягнувся дуже повільно. А можливо, так здавалося через те, що я з нетерпінням чекав вечірнього уроку з лордом, на якому я можу випитати в нього все, про цей загадковий підвал.

Як на зло, ще й Тайлор вирішив провести тихий і спокійний урок магії. Як він висловився: "Сьогодні ви будите тренувати дрібну моторику і вчитися краще відчувати силу природи". Загалом урок наш проходив так: усі ми сиділи на землі, відпрацьовуючи нудне індивідуальне завдання.  

Я, як той маг, що не ладнає із землею, мав перетворити невеликий майданчик перед собою на земляне містечко. Тайлор зазначив, що все повинно бути опрацьовано до найдрібніших деталей - від великих будинків, до квіточок на клумбі біля бабусиної хатинки.

Рінол і Торен тренувалися керувати повітрям. Перед кожним, учитель встромив у землю десяток тоненьких паличок. Потім роздав хлопцям по легкій пір'їнці й велів тренуватися м'яко переносити її з однієї вершини палички на іншу.

Бідолаха Орсем тренував одразу обидві свої стихії - вогонь і воду. Отримавши дуже непросте завдання, яке навіть мені здавалося нездійсненним. Перед хлопцем стояла прозора посудина, наповнена водою, і він мав зуміти розпалити вогник просто в середині цієї посудини, так щоб полум'я було під водою.

Майкону дісталося творче завдання, яке і мене зацікавило, - навчитися створювати невеличку вогняну фігурку, бажано таку, що літає, приміром, у вигляді пташки, метелика або бабки.

А ось перед Чейзом поставили завдання, з дресування норовистої блискавки. Звичайно, спрямована магом, вона найчастіше потрапляла в ціль. Але от якщо перед нею буде перешкода, особливо металева, вона неодмінно вирішить втекти саме туди. Тож Тайлор поставив перед хлопцем два штирі, до того ж на доволі близькій відстані, один був металевий, а другий - дерев'яний, і ось саме в останній необхідно було влучати Чейзу.

Елана ж, Тайлор попросив створити кілька невеликих елементалів. З одним великим він справлявся відмінно, а ось чи вийде проконтролювати кілька малюків.

Кожен старанно працював над своїм завданням, але ні в кого  нічого не виходило як належить. У мене з горем навпіл вийшли два будиночки, але чомусь із перекошеним дахом. І щойно я спробував зробити третій, попередні розсипалися на дрібні піщинки.

Рінол і Торен із тихими лайками старанно ганяли пір'їнку над паличками, але та ніяк не хотіла затримуватися на одному місці, намагаючись втекти від невдалих магів, разом із легким природним вітерцем, що гуляв тренувальним полем.

Орсем п'ять разів поспіль випарював воду. Благо, що в нього поруч стояло ще п'ять наповнених відер. На шостий раз у нього взагалі розбилася посудина, тож Тайлору довелося послати слугу за новою. Той виявився далекоглядним і приніс одразу кілька.

У Майкона виходило все що завгодно - вогняні спалахи, стовпи блакитного, червоного і рожевого полум'я, іскорки та розпечені кулі - але тільки не метелики та пташки.

Елан успішно створив три різні маленькі елементалі, розміром не більші за білку, - водного, вогняного і земляного. Потім покликав ще трьох таких самих, після чого почалися проблеми. Малюки вийшли з-під контролю, при чому всі одразу і кинулися в розсипну, бажаючи тут же похуліганити. Добре, що Елану вдалося їх одразу розвіяти й хлопцеві довелося починати свою роботу спочатку.