Глава 11

Тайлен

Прокинувся я раніше за Кейрі, але будити її не хотілося, тому намагався не рухатися. Взагалі, забавна ця дівчина, мила і відважна. Зовсім не очікував, що вона мене рятуватиме! Інша на її місці б стрибнула на коня та махнула кудись якомога далі, не озираючись. А ця - не злякалася, і справді впоралася!

А яке вона застосування задушливому порошку знайшла! І чому ми самі не здогадалися так його використовувати? Зазвичай просто брали щіпку та кидали в обличчя ворогу. Не вбиває, але заважає нормально дихати, через що той майже одразу непритомніє на деякий час.

Дівчина заворушилась, прокидаючись. Не знаю, навіщо, але я заплющив очі та прикинувся сплячим. Відверто кажучи, я сам не був проти такого сусідства вночі. Так і мені спокійніше, що вона поруч і в безпеці, і, чого вже приховувати, приємно притискати до себе симпатичну дівчину.

Відкривши очі, я зустрівся з уважними ясними зелено-блакитними очима Кейрі. Цікаво, але в кольорі її очей ніби об'єдналися дві раси. Блакитний – це колір нуріане, а зелений – наш, колір вампірів. І це поєднання виявилося напрочуд заворожуючим.

Також вона приваблювала мене своєю милою зовнішністю, дитячою безпосередністю та якоюсь… чистотою чи що. У ній самій, у її діях і словах не відчувалося фальші! Навіть розповідаючи свою історію, вона не брехала, не ухилялася від відповіді, а чесно сказала, що не все може розповісти.

- Треба вставати? – нарешті порушивши тишу, тихо спитала Кейрі.

Ще при пробудженні я відчув, що в наш бік направляються троє: два темних і один… Рей! Цікаво, що він робить у компанії цих твіцей? У будь-якому випадку, зриватися з місця не було сенсу. Якщо з ними Рей, то не думаю, що вони становлять небезпеку. Але вставати не хотілося категорично!

- Полежимо ще трохи, - я щиро їй усміхнувся, але відчув, що в очах застрибали маленькі цлерки від раптової ідеї що спала на думку.

Піддавшись пориву, я притягнув до себе Кейрі, вкладаючи в поцілунок усі неоднозначні почуття до цієї дивної, але милої дівчини.

- Гей, досить цілувати чужу наречену!

Запустивши перше, що попалося під руку, у бік набридливого ельфа, я щільніше притиснувся до дівчини, не припиняючи поцілунку. Почувши сміх, Кейрі все-таки відсторонилась і з інтересом подивилася на тих, хто нас перервав.

- Ти ж казав, що заздалегідь відчуєш незнайомців, - її очі підозріло примружилися.

- Я й відчув, - не бачив сенсу відмовлятися я.

Раптом дівчина різко розвернулася та грізно потопала в бік ельфів. Не зрозумів, чого це вона? Що я не так сказав?

Поки вона лаяла спантеличених темних, до мене підійшов Рей.

- Давно не бачилися, Тай!

- Так, давненько! – я не зміг стримати посмішку та з радістю потиснув руку старому другові.

Ми з Реєм знайомі були вже давно, можна сказати, друзі з самого дитинства.

- Ти так раптово зник! Я вже думав, сталося щось, – Рей тривожно заглянув мені в очі.

- Сталося, - я не розчарував друга, краєм ока помітивши, що ситуація загострюється. – Потім це обговоримо!

Побачив, як один з темних замахнувся на Кейрі, і відразу кинувся до нього навперейми, перехоплюючи вже готову опуститися на обличчя дівчини руку.

- Не смій її чіпати! – Я сам не помітив, як від злості почав трансформацію.

- Та хоч перебийте один одного!

Кейрі сердито потопала в бік річки. Ми всі мовчки проводили її збентеженими поглядами.

- Що це з нею? – нарешті порушив я мовчання, звертаючись до Рея.

- А сам не здогадуєшся? – посміхаючись, друг похитав головою та взяв під вузду свого сірого Фенха. – Вона ображена на вас. Піду, переконаюсь, щоб з нею все було гаразд.

- І на мене ображена? – крикнув я йому вслід, не розуміючи, чим міг її зачепити.

- Особливо на тебе, - махнув рукою Рей, зникаючи в заростях.

Не довго думаючи, ельфи кинули в мій бік повний ненависті погляд і направилися слідом за Реєм. Швидко зібравши наші речі та сівши на Ворона, я поспішив наздогнати решту.

Вони стояли на узліссі й дивилися, як Кейрі, як і минулого разу в одній білизні, заходить у спокійні води річки. Мені тут же захотілося підбігти до неї та закрити від чужих поглядів, але я стримав свій порив і звернувся до друга:

- Рей, я не можу зрозуміти, чому вона образилася?

- А ти подумай, що ти міг сьогодні таке зробити?

Хоча мій друг був емпатом, тож читати чужі емоції та думки для нього так само природно, як дихати, полегшувати мені завдання він не збирався.

Я ж задумався, згадуючи все, що зробив та сказав цим ранком, але причини так і не знайшов.

- Друг, не повчай, скажи прямо що я не так зробив?

Рей закотив очі, як робив завжди, коли пояснював мені, в чому я був неправий.

- Вона ж не дурна - зрозуміла, що той поцілунок був просто виставою та приводом розізлити ельфів.