Глава 2

Данірон

Був ранній світанок, із-за пагорбів тільки почало сходити перше сонце. Коридором стрімголов йшов Данірон, обмірковуючи про теперішню ситуацію. Дівчинку було дуже шкода, адже свою сестру він знав краще за будь-кого, й розумів, що її двійник просто невдало натрапила в капкан його невгамовної сестрички.

Все свідчило саме про це: принцеса дізналася про майбутнє весілля з темним принцом, зникла з замку, згодом був потужний викид енергії й на тому місці з’явилась потопаюча дівчина. Як вона себе назвала? Надя, здається.

Поринув у роздуми, принц зморщив лоба. Схоже, існує лише один спосіб врятувати дівчисько й вберегти королівство від війни, але спочатку треба переконати батька. Головне, щоб він зі своїм норовливим характером вислухав усі його докази.

Замислившись, Данірон дійшов до кабінету короля і постукав у двері.

– Батьку, це я!

– Проходь.

Принц вклонився, бажаючи всім присутнім доброго ранку.

У кабінеті, окрім короля, вже був Колін та кілька найближчих радників. Сам же монарх сидів за столом і похмуро розглядав документи. Вигляд у нього був надзвичайно стурбований та виснажений.

«Напевно, не спав цієї ночі. Як і я», – зауважив Данірон, сідаючи на стілець праворуч від батька та озирнувшись довкола.

Кабінет був невеликий, спеціально призначений для комфортної роботи короля та проведення закритих засідань, на кшталт цього.  Прямо, навпроти входу, було величезне вікно з щільними бордовими шторами. Праворуч від вікна стояв масивний стіл з дуба, а вздовж стін знаходилися стелажі з купою книг.

Король сидів за столом спиною до стелажа, по правицю від нього – місце для принца-спадкоємця, а в центрі були розташовані ще чотири стільці – для радників, з ближнього кола монарха, одним з котрих був придворний маг Колін. Сьогодні були присутні тільки троє з них, оскільки молодший брат короля – Ендор Аіларі, відбув до своїх володінь з особистих причин.

– Коліне, зроби ласку, – звернувся король.

Придворний маг, на мить прикривши очі, поставив на кімнату коло тиші, після чого вдоволено хитнув головою.

– Отже, я гадаю, усі присутні знають навіщо ми тут зібрались, – тяжко зітхнувши, почав свою промову монарх. – Які будуть пропозиції відносно цієї ситуації?

Радники тільки безпомічно відвели погляди в сторону.

– Тобто, ви пропонуєте так ельфам і сказати? – роздратовано почав король у відповідь на загальне мовчання. – Вам усім відомо, що якщо ми нічого не вдіємо, тоді королівству прийде кінець! Темні зметуть нас з лиця землі за таку образу!

Радники ще більше устромили очі в землю.

– Взагалі-то, – все-таки наважився принц. – У мене є одна ідея, батьку. Тільки, я боюсь, що вона тобі не сподобається.

– Та кажи, що ти вже придумав!

– Колін, – звернувся Данірон до мага, – як ти зрозумів, що ця дівчина не є принцесою Наріанн?

– У її високості очі темніші й аура зовсім інша… В цілому – вони дуже схожі, майже ідентичні, – в ту ж саму мить відізвався він. – Але  до чого ви хилите ваша Милосте?

– Я зрозумів до чого ти хилиш, – насупившись, задумливо промовив король. – Однак, це не дуже хороша ідея.

– Але чому? – скрикнув юнак. – Вона ідеально підходить! Якщо навіть нам з тобою знадобилась допомога Коліна, щоб переконатись що це не Наріанн, то ельфи й поготів не здогадаються. Вони не знають її аури, а за колір очей я взагалі мовчу!

– Й що з того? Це все одно – великий ризик, хтось може здогадатись, вона може проговоритися! – гаркнув король та стукнув об стіл кулаком.

– Однак, принц має слушну думку, це наш шанс, – похитав головою Колін. До того ж я знаю ауру принцеси Наріанн і, гадаю, зможу виготовити амулет. Він замаскує ауру цієї дівчинки, щоб та стала максимально схожа на ауру принцеси. Також нехай дасть обітницю. Це нас убезпечить.

В очах короля спалахнула слабка надія.

– Гадаєте, це спрацює?

Колін ствердно кивнув головою.

– Але, Ваше Величносте, – врешті-решт подав голос військовий радник. – Що якщо з'явиться справжня принцеса? Раптом найближчими днями нам все-таки пощастить її знайти?

– Я особисто навчав її, – гордо, задравши носа фиркнув придворний маг. – Якщо вона не захоче, то навряд у нас це вийде.

– А вона точно не захоче, – важко зітхнув монарх, загадуючи, яка вперта в нього донька.

Надя

Прокинулась я вдосвіта, за відчуттям була десь шоста година ранку. Сподівання опинитись вдома не справдилась, і я все ще знаходилась в цій маленькій та холодній камері. Закусивши губу, намагалась узяти себе в руки. Врешті-решт, якщо вже так вийшло, то нічого не вдієш, а сльози тим паче не допоможуть. Й взагалі, досить рюмсати! Я сильна, я впораюсь! Чи які там є цитати в мотивуючих групах?

Щільніше закутавшись у ковдру та натягнувши її на голову, я намагалась спіймати сон за його пухнастий хвіст і поспати ще трішки, але заснути не виходило, а в голові майоріли зовсім не позитивні думки. Раптом я почула гучні кроки та брязкіт важких обладунків, котрі невблаганно наближались до моєї камери.