Глава VI

Ранок Валі почався з паніки служниць, євнуха, що тупцював біля дверей, і гори якихось речей, що невідомо навіщо почали заносити до її покоїв. Коли це неподобство припинилося, євнух гордо пояснив, що це все подарунки нашого великого й дуже щедрого шехзаде для його наложниці та, не помітивши жодної реакції від пані, оголосив список усього мотлоху, розбирати яке доведеться до вечора. Плани на сьогоднішній день були нахабно зруйновані, але Валя натягнула широку посмішку на обличчя і попросила передати подяки від неї.

Поки Гюльшах, радісно пританцьовуючи, тараторила щось про велике кохання та прив'язаність, її пані подумки вже підраховувала стільки виручить із продажу цих речей. Не одразу, звісно, адже буде складно пояснити оточуючим, що стільки речей одній людині і за три життя не зносити. Потім вона перед свекрухою поскаржиться на застарілі за дизайном сукні і дуже щиро подякує за пораду продати непотрібне, замовивши в палацових швачок щось краще.

- Ханде, сходи на кухню - нехай принесуть сніданок. Роботи в нас багато.

***

Сулейман разом зі своїм добрим другом Ібрагімом прогулювалися садом, обговорюючи новини зі столиці.

- Моя сестра Хатідже приїхала.

- Чому?

- Ніхто не очікував, що її чоловік помре так скоро, - усміхнувся шехзаде. - Такий ще молодий. Лише шістдесят три виповнилося.

Ібрагім тільки головою похитав, чудово розуміючи реальну думку спадкоємця з цього приводу. Сам юнак теж не схвалював рішення султана Селіма, що так безжально, геть не переймаючись почуттями власних доньок, продавав їх стареньким із грошима та владою для підтримки свого трону, але вголос при стількох свідках нічого не скаже.

- Бідолашна носить траур за чоловіком. Батько був такий милостивий, що відпустив її побачитися з матінкою.

- Улюблена донька скрасить сірі дні пані і та скоріше одужає.

- На все воля Аллага, Паргали, - відповів Сулейман удавано зітхаючи, начебто його матінка й справді лежить прикута до ліжка, тільки це всього лише спектакль для слуг, серед яких може виявитися шпигун його улюбленого турботливого батька. Куточок його губ трохи сіпнувся вгору - ідея друга йому сподобалася, залишилося тільки посвятити в цей план Валіде. Та, звісно, тільки зрадіє, адже в столиці на бідолаху вже чекає інший наречений, який, дай Аллах, до весілля б дожив.

Довго, звісно, вони ховати султаншу не зможуть. Якщо Повелителю буде вигідне весілля, то він організує його в найкоротші терміни, а наречену просто поставить перед фактом, як це було з Фатьмою - бідоласі розповіли в останню чергу.

Сулейман гірко усміхнувся.

Багато хто заздрив розкішному життю спадкоємця султана, але мало хто знав усю правду, весь бруд, що ховався за цим титулом. Його батько був тираном, жага абсолютної влади спопелила його душу, і він забув про сім'ю.

Про дружину, що любила його так сильно, що прощала все, який би мерзенний вчинок Селім не зробив.

Про дітей, що так намагалися звернути на себе увагу, заслужити хоч крапельку прихильності свого батька, який на них наплював.

Сулейман теж таким був, теж вірив в обіцянки матінки, нібито потім стане краще. Вірив, що батько любить його і просто не вміє показувати цю любов або показує якось по-своєму.

Час летів і з кожним роком ця віра згасала. Аж поки, нарешті, шехзаде не зрозумів: Султан Селім любить лише свій трон і в дорослому синові вбачає лише загрозу і нічого більше.

Зараз він спадкоємець, який дивом залишився живим. Усі його брати постали перед Аллагом і, найімовірніше, з вини їхнього рідного батька.

Матінка доклала величезних зусиль, щоб її син виріс гідним шехзаде, дарувала кохання за двох, щоб Сулейман не почувався непотрібним. Саме тому він завжди прислухався до неї, хоч інколи її захоплення порядком і дисципліною дуже дратувало.

Хавса Султан надавала перевагу слухняним, тихим і вихованим людям, саме таких дівчат могли віддати на службу до неї і саме таких відбирали до Сулеймана в гарем. Спочатку його це не турбувало, дівчата були красунями - гріх нарікати, але потім одноманітність стала набридати. Товариство тихих красунь навіювало нудьгу.

Нічого не сказавши матері, шехзаде привів у гарем Фюлане. Характер у хатун був складним, через що в гаремі постійно спалахували сварки та бійки.

Нудьга зникла.

Тривало це, звісно, не довго: його мати взялася за виховання норовливої наложниці, і незабаром вона нічим не відрізнялася від більшості.

Слідом за нею з'явилася Гюльфем: розумна, красива жінка, ідеальна дружина в уявленні Хавси Султан. Валіде довго вмовляла його прийняти цю дівчину, навчанням якої особисто опікувалася, і Сулейман, щоб не засмутити матінку, погодився, сподіваючись, що саме ця зачепить його. Але дива не сталося.

Через деякий час, його Валіде подарувала йому Махідевран. Краса цієї дівчини засліплювала, але меркла на тлі жахливого характеру: хоч і тиха, але страшенно депресивна жінка, яка постійно плаче про минуле. Тільки цього разу він помилився у своїх судженнях.

- Ібрагіме, як на тебе впливає спиртне?

- Я дуже рідко п'ю його, шехзаде, а якщо й випаде така можливість, лягаю спати взутий і у вуличному кафтані. На ранок навіть згадати не можу, як там опинився, - пояснив юнак. - Вас цікавить якийсь напій?

- Ні. Просто цікава поведінка людей, що його випили.

- Алкоголь зриває всі маски. Варто людині випити і всі її думки будуть на язиці. Іскандер ага так одного разу проговорився, що збирається одружитися.

Сулейман задумливо покивав головою у відповідь.

Чи може алкоголь так сильно змінювати людину, чи він тільки допоміг відкрити Сулейману очі на приховану правду?

Після того вечора шехзаде дедалі частіше помічав удавання наложниці - скутість рухів, натягнуті усмішки і, слова лестощів, ніби завчені напам'ять, без краплини щирості в голосі.

Панцир, у який її силоміць запхали, дав тріщину, і шехзаде з радістю скористається можливістю і знищить його.