Глава IV

- Мустафо, не бігай!

- Мамо! Мамо, там метелик. Ловіть його.

Сад при палаці був просто прекрасний, Валя буквально жила на вулиці, разом із сином радіючи кожному сонячному дню. Здоров'я хлопчика від цього тільки поліпшилося. Валіде навіть похвалила невістку і поставила її за приклад решті, чим тільки додала їй проблем - з Махідевран перестала спілкуватися Гюльфем, і єдиною нормальною співрозмовницею, яка не била поклони через кожне слово, залишилася її вірна служниця Гюльшах.

- Вона знову пройшла повз. Як так можна? Через таку дурість...

- Гюльшах, ти говориш зараз про султаншу. Не забувайся.

- Вибачте мені.

- За неповагу тебе можуть покарати. Будь стриманішою.

Служниця провела Гюльфем  палаючим від обурення поглядом і скривилася якимось своїм думкам. Махідевран реакція служниці тільки розсмішила, якби Гюльшах не була тут, вона б навіть не помітила ту жінку. Ігнорує? Та й нехай.

- На тобі!

Малюк Мустафа носився з дерев'яним мечем, щось грізно кричачи, поруч із ним крутилися служниці, тож Валентина дозволила собі трохи розслабитися в затінку, ївши фрукти і спостерігаючи за іграми дитини. Вони разом встигли обійти весь сад, пограти в салочки і половити метеликів, але цей маленький ураганчик був ще сповнений сил, на відміну від його мами.

Гарний обід, одяг, прикраси, маленький син і безмежні можливості в саморозвитку. Хіба не про це варто було мріяти? Навіть промайнула думка, що життя наложниці не таке вже й погане, як люблять описувати в книжках і серіалах.

 Цей прекрасний момент зіпсував євнух зі своєю заявою:

- Пані, шехзаде хоче бачити вас сьогодні ввечері.

Чому так швидко? Її черга припадала десь на кінець місяця.

Сьогодні ж четвер, Фюлане відлучена від спадкоємця в якості покарання, значить запросити мали Гюльфем. Адже цей день вважали священним і шехзаде проводив його не з простою наложницею, а жінкою, що подарувала йому сина.

Невже вона захворіла? Перша кадина ніяк не могла змиритися з тим, що більше не вона одна має право на ніч четверга. Може, вона наказала підлити щось бідолашній Гюльфем, сподіваючись, що принц пробачить її за скоєне і покличе до себе? Не могла ж друга дружина так просто відмовитися від можливості провести ніч із коханим. Не може бути, ця жінка виглядала цілком здоровою кілька годин тому, коли демонстративно ігнорувала її присутність у саду. І, звісно, Валя впевнена, що це не справа рук її свекрухи - не схоже на неї. Колишня кримська принцеса шанувала давні традиції і зобов'язувала всіх навколо дотримуватися їх без зайвих запитань. Саме консерватизм Хавси відкидав нову нахабну невістку Хюррем, що, немов бульдозер, зносила все на своєму шляху.

Якщо це не провина цих трьох жінок, значить, сталося щось не за планом або хтось.

Знала б Валя наперед про таку ситуацію, не носилася б сьогодні по саду, як ненормальна. Хто повірить, якщо вона зараз заявить про хворобу?

Фюлане її зі світу зживе, як дізнається про це, Валентина багато разів була свідком їхніх із Гюльфем сварок із цього приводу. У цьому палаці не можна обійтися без неприємностей.

Вдруге в покої Валя зайшла, як до себе в квартиру після роботи - похмура, зла і з обличчям максимально змученої по життю людини. Думаючи про проблеми насущні і не думаючи про правила і традиції гарему, вона проґавила думку про те, що треба комусь кланятися або падати на коліна. Згадала про це тільки тоді, коли блукаючим по покоях поглядом не натрапила на спантеличене обличчя чоловіка. Її голова, перелякана цією новиною, не придумала нічого кращого, як вимовити перше, що прибуло туди.

- Я прийшла.

- Бачу, - вимовив він і усміхнувся. - Цього разу - ти в одязі.

Валя сором'язливо опустила голову, проклинаючи себе за дурість того вечора. Якби вона тільки пам'ятала, що тоді трапилося і за що вона зараз вибачатиметься перед цією людиною. Хоча, за його задоволеним обличчям і не скажеш, що він сильно ображений її поведінкою. Що з ним не так?

- Так.

- Ти була дуже груба того разу, - його обличчя вмить стало серйозним. Валя не була впевнена, жартує він чи говорить щиро, навіть задумалася, чи правильно розчула його слова. - Напевно, мені варто було покарати тебе.

- Прошу вибачення, - навіть не замислюючись, прошепотіла вона, подумки готуючи себе до приниження. Якщо треба буде, вона стане на коліна і благатиме про милість. Так треба. Так потрібно.

Спілкуючись із його матір'ю, Валя зрозуміла одну просту істину цього часу: гордості тут не місце. Навіть коли те, що ти кажеш, правда. Навіть коли ти не винен. Мовчи. Династія любить слухняних підданих.

Твоє життя важливіше за гордість.

- Не варто, - недбало кинув і повільно підійшов до неї.

Валентина не знала куди подіти свої тремтячі руки, потрібно було якось сховати від нього той факт, що їй страшно. Хто знає, яка в нього буде реакція на це. У кращому разі, її пожаліють, відправлять назад і більше не призвуть. У гіршому, він може розлютиться або ще що...

- Махідевран, про що ти думаєш?

Він був так близько.

- Заздрю вам, - абсолютно не думаючи, ляпнула у відповідь. Обличчя шехзаде здивовано витягнулося.

- Чому це?

- Мустафа весь час запитує про вас. Я так намагаюся бути хорошою матір'ю, але вас він усе одно любить більше, - з кожним вимовленим словом обличчя чоловіка ставало світлішим, напруга всередині Валі теж зникала. - Він дуже щасливий, коли проводить час із вами.

- Тоді, давай повечеряємо разом. Накажи, щоб його привели, - принц відсторонився від неї і сів за свій робочий стіл, який був просто завалений якимись паперами.

Від пережитого стресу ноги погано слухалися Валю, не дивно, що до дверей вона йшла гусячою ходою. Коли позаду почувся дивний звук, дівчина раптом згадала, що примудрилася порушити ще одне встановлене в цьому місці правило - не повертатися спиною до представника династії. У спробі виправити ситуацію, вона спробувала різко повернутися, але ноги знову підвели, і третя наложниця принца-наступника з вереском полетіла на підлогу.