Глава II

Гюльшах зараз не до сміху.

 Новини, що вона дізналася, були не найрадіснішими і їй треба придумати, як повідомити їх своїй пані: Валіде Султан хоче, щоб фаворитка шехзаде Сулеймана, Махідевран, пройшла золотим шляхом. Будь-яка інша дівчина в гаремі була б на сьомому небі від щастя від такої новини, але тільки не Махідевран.

Ні, «колишня султанша» так би й відреагувала, Гюльшах дуже часто спостерігала, як в її очах спалахували радісні іскорки, а на обличчі розквітала ніжна усмішка; як вона ретельно пiдбирала вбрання й прикраси та з яким нетерпінням чекала вечора. Усе змінилося. Нинішня ж султанша підкуповує лікарку, щоб та брехала про ускладнення після викидня, просить приготувати їй відвар із трав, що береже від вагітності й увесь вільний час приділяє вихованню сина та навчанню. І не дарма. Маленький шехзаде став більш стриманим і від колишніх примх і істерик не залишилося й сліду, навіть Валіде помітила ці зміни в онукові й похвалила невістку за старання.

Перший час Гюльшах реагувала доволі бурхливо на найменші зміни в її господині. Схвильована служниця надокучала лікарям розпитуваннями, і всі вони відповідали однаково: через сильний удар спогади султанші переплуталися, треба чекати. Жінку це не заспокоювало, але нічим допомогти вона не могла. Добре, що після такого падіння дорогоцінна пані взагалі вижила!

Час минав, а поведінка Махідевран Султан не змінилася. Вона могла легко заблукати в коридорах палацу, плутати імена служниць, що були з нею від народження сина, і говорити чемно з простою дівчиною, що нижча від неї статусом. Ніхто, крім Гюльшах, не помічав цього, та й вона не збиралася комусь про це розповідати.

- Вибачте, але...

- Нічого дивного. Рано чи пізно це мало статися. Зейнеп хатун зробила все можливе, - почувши спокійну відповідь своєї пані, служниця розслабилася й підійшла ближче. - Якби ми продовжили й далі говорити про хворобу, стало б тільки гірше. Хафса Султан стала вже щось підозрювати, могла й іншу лікарку відправити.

- Ви маєте рацію, - замотала головою Гюльшах, згадуючи сердите обличчя хазнедар, керівниці гарему, і її слова про нову перевірку.

- Ти принесла?

Гюльшах зніяковіло зам'ялася, боячись щось запитати, але переборола себе.

- Ви впевнені? Раніше ви дуже хотіли подарувати шехзаде Сулейману багато...

- Досить, - крижаним голосом промовила Махідевран, невдоволено хмурячись, - Ми вже обговорювали це. Я запитаю ще раз: ти принесла?

Маленький флакончик із незрозумілою рідиною віддали їй так обережно й повільно, ніби це бомба, що може от-от вибухнути й рознести своєю хвилею не тільки палац, а й усе місто. Махідевран відпила, скорчилася і через силу проковтнула те, що було всередині. Смак був справді ядерним і нагадував ту настоянку, що Валя пила для серця ще в юності - бабуся була впевнена, що народна медицина вилікує онучці слабке серце лише за три місяці, тож бабуся уважно слідкувала, щоб онука не забувала пити любовно зварену лікувальну настоянку; якщо окремо ці трави ще належали до категорії «можна їсти, не кривляючись», то та гримуча суміш, що виходила під час змішування, ніяк, окрім як «щуряча отрута», і не назвеш.

Нікуди діватися, як тоді з бабусею, яку не хотілося ображати, так і з планом, що придумала нещодавно. Це єдиний спосіб запобігання небажаній, наразі, вагітності.

Діти - добре, у минулому житті Валентині залишалося тільки мріяти про рідну дитину, лікарі наполягали не ризикувати життям - ні вагітність, ні пологи її хворе серце б не пережило; залишалося тільки два варіанти: або сурогатне материнство, або подарувати якомусь покинутому малюкові сім'ю, забравши його з дитячого будинку.

Перший варіант Валентина відкинула одразу, бідній жінці, що готова буде виносити дитя замість неї, потрібно буде добре заплатити і, знаючи її вічно ниючу совість, Валя б бігала за нею по п'ятах і, не шкодуючи гроші, стежила б за харчуванням або здоров'ям рятівниці, а якби почалися ускладнення, відчувала б себе винуватою за зіпсоване здоров'я.

Другий варіант був найлогічнішим: у світі стільки дітей живе без материнської любові й турботи, яку Валя з радістю готова їм подарувати.

Це дивне переміщення в часі хоч і сплутало їй усі плани, зате подарувало можливість узяти на руки малюка, якого вона сама виносить під серцем. Тільки не зараз. Махідевран була дуже худорлявою: гострі вилиці, тонкі молочні ноги й руки, ключиці, що випирають, додати до цього всього ще викидень і доволі неприємне падіння зі сходів, про яке нагадувала ниюча нога та синці по всьому тілу, - не дуже гарний стан, скоріш за все пережити ще й пологи це тіло поки що не спроможне, а вмирати дуже не хотілося.

Довелося підкупити одну з лікарок, щоб та допомогла їй виграти хоч краплю часу на відновлення слабкого тіла. Валіде, здається, навіть не замислювалася про ускладнення - наказ збиратися на хальвет надійшов їй рівно за місяць, діяти треба було швидко, благо колишня власниця тіла назбирала золота достатньо, щоб спокусити лікарку, увечері хазнедар уже доповідала про дуже поганий стан пані, і тому  її на якийсь час залишили в спокої.

Рівно три місяці Валентина насолоджувалася тихим життям у розкоші, їжа тут була незвичною, але смачною, і за цей час їй вдалося набрати трохи ваги та перестати виглядати, наче ходячий труп, тепер вона змогла без жалю милуватися красою цієї дівчини в дзеркалі. Зміни помітила і Валіде, спроби впихнути її в покої сина з кожним новим днем зростали, а вагомих причин відмови у Махідевран не було. Довелося здатися і виконати вимоги свекрухи - в середині тижня четвертого місяця вона мала постати перед шехзаде, залишалася надія, що наступна її черга буде не дуже скоро, наложниць було предостатньо.

 Усі приготування до хальвету були вже давно закінчені, але Валя продовжувала сидіти на тахті й мучити себе думками. Вона пообіцяла собі ставитися до цього як до вільних стосунків, трохи неправильних, адже зраджувати міг тільки він, її ж за це можуть спокійно стратити; потрібно просто не обманювати себе думками про велике кохання та іншу нісенітницю. Він просто донор, подарує їй можливість відчути радість материнства і багате життя. Валя з радістю присвятить це нове життя дітям.