Глава 26

- Добре, не нервуй. - Сессі слухняно завмерла. - А ти взагалі хто?

- Кара. А ти?

- Сессі. Ти його дівчина і вирішила позбутися конкурентки?

- Що? - Кара хрипко розсміялася. - Ні, звісно! Що за дичина?!

- Тоді ти влізла щоб пограбувати будинок?

- Обоже, що за хвора у тебе фантазія?! Ні! - Кара весь час боязко озиралася по сторонах. - Повільно встань і пересядь до крісла, я маю бачити коли ця наволоч повернеться.

Сессі слухняно виконала наказ. Але її роздирала цікавість що це за дивна дівчина.

- Що за наволоч? - Сессі поставила нове запитання.

Кара закотила очі:

- Ти невгамовна!.. - Глубоко видихнула. - Добре, я тобі поясню... Рей бісів маніяк та збочинець. Він мене викрав... Хм... - Кара замислилася на якийсь час. - Не знаю як давно... Я спершу вела відлік часу, але потім заплуталася і припинила. Він тримав мене у так званій кімнаті Ікс. Повір, це справжнісіньке пекло... - Кара дрібно затремтіла і Сессі відчула прилив співчуття до дівчини.

- Тобі холодно? Візьми мій плед, я вже зігрілася. - Спробувала трохи повернути голову аби розглянути хто все ж таки притискає лезо до шиї. Але Кара доволі боляче смикнула за волосся й злегка дряпнула шкіру на шиї.

- Я тобі сказала не рухатись. Наступного разу я поріжу тебе. Зрозуміла?!

- Так. - Сессі погодилася, але чомусь не відчувала страху перед Карою.

- І взагалі помовч, ти мені увесь настрій збиваєш.

- Солоденька, я повер... - Рей застиг у дверях, шокований. Недоговорена фраза повисла в повітрі.

- Зараз ти віддаси мені свою машину і відкриєш ворота. Інаше я твїй солоденькій, - останнє слово Кара виділила зневажливим тоном, - макітру відтяпаю. Зрозумів?

Рей був спокійний наче удав. Здавалося, що його ні краплі не бентежило, що Кара тримає скальпель на шиї Сессі:

- Чому ти тут? Тобі ще рано покидати кокон. Ти ще не готова до метаморфози. Кинь скальпель і негайно йди до кімнати.

- Пішов в сраку, вилупок! Ключі від машини, хутко! - Кара трусилася від люті.

- Ти ж розумієш, що твої крила можуть бути пошкоджені? - Цілком серйозно запитав чоловік.

- Які ще в біса крила? - Сессі здавалося, що вона потрапила у якийся сюр.

- Я сказала ключі! - Кара встрачала терпіння, у її голосі почулися істеричні нотки.

- Каро! Ти не можеш звідси піти, інакше назавжди будеш гидкою гусінню.

- Та хоч шматком лайна! Випусти мене! - Кара натиснула заручниці на горло, від чого Сессі закашлялася.

- Рею... - Прохрипіла.

- Добре-добре. Не чіпай її! Зараз я принесу ключі. - Рей вийшов з вітальні, але за кілька секунд повернувся.

- Не хвилюйся, коли ми від’їдемо на безпечну відстань, я тебе відпущу. - Дівчина шепнула на вухо Сессі.

- Готова? Лови! - Рей кинув ключ з блискучим брелком.

Кара була змушена відпустити волосся Сессі та відскочити на метр в сторону щоб зловити ключ. Тим часом Рей різко скинув другу руку вперед і блиснуло щось іще.

Кара помітила це і, зловивши ключ, пригнулася за крісло, у якому сиділа Сессі.

Рей кинув скальпелем в Кару. Схибив.

Але попав у живіт Сессі. Дівчина перевела широко відкриті очі вниз. На пухнастому пледі розквітала криваво червона квітка.

- Рею... Мені болить... - Змогла прошепотіти.

- Йосип драний... - Видихнула Кара й поспішила втікти з цього пекла. Крикнула Сессі наостанок. - Я приведу допомогу!

- Сессі! - Рей кинувся до крісла, ставши навколішки. - Крихітко, як же ти так. Зараз я тобі допоможу, не хвилюйся! Звісно, я планував це трохи пізніше, але вже як є.

І чоловік різко висмикнув лезо з тіла. Кров, позбавлена супротиву, стала витікати набагато швидше. Сессі хотіла притиснути собі рану, проте чоловік не дав.