Глава 25

“Не буду зайвий раз ворушитися, щоб не викликати підозри.”

Подумки Сессі молилася усім богам, просто щоб Рей не згадав про лезо. Треба було його якось відволікти.

- Рею, ми ж з тобою друзі! Подивись-но на нас. Ми з Карою підтримуємо тебе абсолюно точно, що зраджувати це дуже неправильно, це огидно і жалюгідно. - Ніяк не можна було схибити, бовкнувши щось не те. Сессі повільно вкрадливим голосом говорила, намагаючись достучатися до його душі, пробудити довіру. - Я тебе чудово розумію. Мабуть, ти не знав, але того вечора у клубі я теж відчула біль від зради.

Очі Рея розширилися від здивування.

- Розкажи. - Хрипко наказав.

Дівчина зрозуміла, що знайшла правильний напрям розмови. Але потрібно ще більш обережно оборати слова, бо чоловік явно тригерився від теми зрад.

- Того вечора я мала піти до клубу з найкращою подругою та нареченим. Але вони написали, що не зможуть. Я пришла першою, тому вирішила все ж залишитися та відпочити, потанцювати.

Рей уважно слухав, всотуючи кожну емоцію дівчини.

- Потім на танцполі мене хтось штовхнув, а обернулася. Це була моя краща подруга. Я побачила як вона разом з моїм нареченим удвох відпочивали. Вони обіймалися, цілувалися. Та й цілком виглядали щасливими. - Одна сльозинка скотилася щокою. Весь вигляд дівчини транслював неймовірний душевний біль.

Страждання були неймовірно “смачними” для Рея. Його внутрішнє божевілля насолоджувалося, упивалося можливістю поглинути частку чужого душевного болю. Чоловік відчував, що його рана затягується, пустота заповнюється. Най чужим болем, але це давало полегшення, дозволяло розділити біль зрадництва дорогою коханою людиною.

- І що ти зробила далі?

- Нічого. Я відчула згубну пустоту. Та вирішила відволіктися, щоб не... - Сессі хотіла сказати “збожеволіти”, але вирішила не вимовляти таке небезпечне слово. - Щоб не розплакатися прямо там, та не влаштовувати сцену.

- На барі ти сиділа доволі веселою. Сміялася. - Рей скептично припідняв брову.

- Бармен побачив, що мені погано та вирішив підтримати, якось розвеселити.

Рей задоволено кивнув головою, приймаючи відповідь.

“Фуф...” - Сессі відчула неймовірне полегшення. - “Здається, він повірив і у мене вийшло встановити хоч якийсь контакт з ним.”

- Рею... - Дівчина вирішила піти ва-банк. - Ти розумієш, що це не я заслуговую на покарання, а вони? - Тихо прошепотіла. А потім стала потихеньку підвищувати голос, сіючи напругу. Наммагаючись “завести” божевілля Рея. - Це вони зрадники, це завдали мені болю. Це вони гидкі отруйні гусені! Як би ти мені допоміг провести ритуал... Адже тепер ти можеш провести все правильно. І вони зможуть стати метеликами. Наш сад буде квітнути. Рею, ти чуєш? Давай зробимо це разом!

“Господи, я несу якесь божевілля... Але, здається, це чудово спрацювало!”

Погляд чоловіка знову спалахнув безумством. Його зацікавило те, що говорить Сессі.

Тим часом Кара сиділа, так само зіщулившись у куточку. Але її обличчя виражало крайню ступень жаху. Бранку жахало, що її нова знайома виявилася так само божевільною, як і її кат. Невже все буде тільки гірше?

- Рею, то що? Ти допоможеш мені? Будь ласка...

- Вони заслуговують на покарання. Вони обидва. - Чоловічі груди високо здіймалися від хвилювання та збудження.

- Розв’яжи мене. Ми детально сплануємо як їх спіймати. Вони повинні за все відповісти!

Рей послухав та розплутав мотузки.

“О боги! Я вільна!” - Сессі, не тямлячи себе від щастя, розтирала занімівші зап’ястя.

- А як щодо неї? - Недбало кивнула у сторону Кари.

Бранка від цього злякано пискнула, затремтіла.

Рей скептично оглядав дівчину, вирішуючи що й нею робити. Сессі, скориставшись моментом, підморгнула їй.

- Думаю провести ритуал. Хочу щоб ти потренувалася перед тим, як перетворювати дорогих тобі людей. Раптом щось піде не так, цю, - Рей копнув Кару від чого дівчина застогнала, - не шкода.

“Дідько! Це погано.” - Але подавати виду, що щось не так було не можна. Тому Сессі вирішила діяти негайно.