Глава 21

“Залишатися у цій пастці не варінт, треба рухатись далі.”

Сессі металася від однієї двері до іншої, смикала за ручки, тарабаніла кулачками, але всі двері були замкнені. З відчаю заволала на всю горлянку “пожежа!”, але все марно. На шум теж ніхто не вийшов.

“Дідько! Вони тут всі глухі чи прикидаються?!” - Сессі рвону з усієї сили ручку дверей на задній двір.

Двері легко відкрилися і душу дівчини наповнило відчуття шаленого полегшення та радості.

- Свобода! - Сессі готувалася випурхнути з цього будинку жахіття, одною ногою вона вже була на вулиці, аж хтось схопив її за руку і потягнув на себе.

- Далеко зібралася, крихітко? - Рей притягнув її до себе та прошепотів на вушко. Холодне лезо ножа притулилося до оголеної спини. Від контрасту та небезпеки тіло вкрилося сиротами, від жаху Сессі забула як дихати.

- Пусти. - Прошипіла дикою кішкою. - Пусти, бо очі видряпаю.

Чоловік щиросердо засміявся, закинувши голову:

- Все ж, солоденька, я не помилився на твій рахунок. Ти неймовірна!

Сессі не збиралася зволікати і шанс, поки чоловік реготав був просто ідеальним: “Зараз або ніколи.”

Дівчина з усієї сили рвонула руку, вириваючись. Від чого Рей незграбно смикнувся, а лезо розрізало шкіру уздовж майже всієї спини.

Гарячі багряні струмочки побігли вниз, створюючи таку собі завісу оголеного тіла Сессі.

“Твою матір, як боляче... Най тебе качка копнула, покидьку!”

Але поки Рей не встиг знову її схопити, дівчина з усієї сили штовхнула Рея та побігла геть так швидко, як лиш була здатна.

Рей боляче вдарився об стіну головою, від чого його безумтво спалахнуло з новою силою:

- Стій, дурепо! Ти звідси не виберешся! Повернись негайно!

Проте Сессі його не слухала, вона щодуху оббігала будинок, щоб вибігти через ворота на вулицю.

На її щастя, хвіртка коло воріт виявилася не замкненою.

“Добре, шо не довелося лізти через ворота... Навряд би зараз я впоралася з таким.” - Спина у місці порізу сильно кровоточила та нещадно пекла. - “Хоч би той шлеперь не пошкодив мені нічого важливого...”

Вибігаючи на вулицю, Сессі озирнулася назад перевірити чи не переслідує її Рей. ДІвчина не збавляла швидкості бігу, тож не помітила поворот, з-за якого виїжджала машина.

Почувся противний вереск гальм, Сессі м’яко впала на капот.

За кермом сиділа перелякана дівчина приблизно її віку.

“Це мій шанс!”

Сессі кинулася до водійського вікна, заторохтіла як навіжена:

- Врятуй мене, витягни звідси! Я заплачу, будь ласка, будь ласочка! Будь-які гроші!

Дівчина вчепилася мертвою хваткою за кермо та широко розкритими очима дивилася на Сессі.

Сессі уявила як виглядає зі сторони, ляпнула себе по лобі та сумно розсміялася. Забрала долоні з вікна машини.

- Вибач... Я тебе налякала... Просто мені потрібна допомога і я була би тобі шалено вдячна за це. - Підняла молящий погляд на незнайомку. - Допоможи мені.

Дівчина сиділа наче зачарована, повільно тремтячою рукою натиснула кнопку, розблокувавши двері.

Сессі з полегшенням видихнула, забравшись до салону автівки.

- Дякую. Я Сессі.

- Лінда. Чому ти гола?

- Довга історія, - сумно зітхнула Сессі. - Можеш відвезти мене до лікарні? - Жестом вказала на спину.

Лінда відхилилася подивитись що там і охнула:

- Йой! Звісно їдемо!

Мотор машини загарчав та машина швидко зрушила з місця. Лінда продовжила допитуватися:

- То розкажеш чому ти гола? І що, чорт забирай, з твоєю спиною?!