“Направо! Можливо, там є чорний хід для робітників...” - Сессі рвонула на себе двері та з полегшенням видихнула. - “Фуф, не замкнені.”
- Крихітко, я все одно тебе дожену. - Рей намугикуючи собі під ніс, став спускатися сходами.
Перед очима дівчини простягався довгий коридор з безліччю дверей по обидві сторони. А в кінці коридору, (о диво!), вікно та двері.
“Сподіваюся, що хоч якісь двері є не замкненими... Можливо, хоч хтось з персоналу мені зможе допомогти.”
Про вся випадок озирнувшись, Сессі побачила величезну шафу.
“Мабуть, там зберігають робочий одяг. Це може стати у нагоді!” - але відкривши дверцята шафи, дівчина розчаровано простогнала. Там було порожньо.
“Зате це може стати гарною схованкою. Але чи не занадто ризиковано ховатися прямо під носом у ворога?!”
“То куди ж мені бігти далі?!”
- А, ризикну. До шафи! (Переходьте до глави 20)
- Буду бігти коридором, перевірю всі двері. А як запасний варіант - вилізу з будинку через вікно. (Переходьте до глави 21)
*Вітаю, любі читачі! Ось така коротенька глава вийшла. Але від того не менш важлива.
Допоможіть обрати Сессі подальший шлях.*