Глава 15

“Ммм... Як добре... Я хочу його прямо тут, у цій казці. Коли звучить саксофон та над нами кружляють метелики.“

Різко розвернулася у його руках та впилася спраглим поцілунком.

Рей миттєво підхопив шалений поцінулок, наче боявся, що дівчина може будь-якої миті передумати. Його руки пестили тіло дівчини рваними рухами.

Пристрасть палала у них двох.

Обережно, покриваючи шию та плечі поцілунками, Рей зняв бретелі з її плечей.

Плаття сковзнуло вниз, оголивши Сессі до пояса.

- Ахх... - Дівчина вигнулася дугою, коли чоловічі долоні накрили її оголені принади.

- Ти наче магнит притягуєш мене... Як світло, що манить метелика... - Рей був п’яний її вродою, запахом її тіла.

- Я тебе хочу... - Злетіло з вуст дівчини.

Замість відповіді Рей м’яко підштовхнув її до софи, яка стояла під величезною монстерою.

Рей обережно поклав Сессі на софу. Оксамитова обивка софи приємно холодила розпалену шкіру.

Дівчина воювала з неслухняними гудзиками, хотіла швидше торкнутися оголеного торсу.

Коли сорочка все ж полетіла на підлогу, Сессі потягнулася до бляхи паска.

Бажання було настільки сильним, що кожна мить без близькості приносила біль.

Позбувшись зайвого одягу, Сессі відштовхнула від себе Рея так, щоб він сів на диван, а потім злізла до нього на коліна.

- Ммм... Любиш домінувати? - Видихнуй Рей у шию.

- Сьогодні я хочу так. - Сессі призивно потерлася об чоловіка.

Мить, коли вони стали одним цілим, була неймовірною.

Емоції переповнювали, ніжність океаном розливалася у грудях, хотілося ще більше торкатися, гладити, обцілувати кожен міліметр тіла. Бути все ближче та ближче, отримувати цю шалену насолоду вічно.

М’які та плавні рухи пришвидшувалися, тіла палали пристрастю, напруження від солодких тортур наростало.

- О боже... - Сессі видихнула, коли вони одночасно прийшли до фінішу.

Рей обережно взяв її обличчя в долоні, обціловуючи.

- Крихітко, ти просто неймовірна. Тепер, знаючи яка гаряча штучка, я хотітиму тебе ще сильніше.

- То обов’язково повторимо. - Сессі поцілувала коханця у ніс. - Мені потрібно привести себе до ладу... Де я це можу зробити?

- Ось двері у мій кабінет, там є невеличка ванна кімната.

- Зараз повернусь. - Дівчина ще раз поцілувала Рея, доки спливала з його колін.

Натягнула бретельки сукні на плечі та війшла до кабінету, зачинила двері.

Тут до віх дівчини долинули дивні звуки: не то скавчання, не то чийсь плач.

- Тут хтось є? - Запитала у пустоту.

Тиша.

- Зовсім здуріла, вже ввижається якась маячня.

Тук-тук-тук. Тууук-тууук-тууук. Тук-тук-тук.

”Що? Напевно, це вітер гіллям по даху шкребе.”

Але стук звону повторився.

“Три короткі, три довгі, три короткі... Та це ж сигнал SOS!”

- Агов, тут є хтось?

Тук.

- Ти мене чуєш?

Ще один тук.

- Тобі потрібна моя допомога?

Тук.

- Солоденька, ти чому так довго? - Рей зайшов, обійняв зі спини та поцілував у шийку, від чого у Сессі затремтіли колінця.

- Я тут... У тебе щось стукає і шкребеться.