Глава 14

- Рею. - Сессі повернулася до нього обличчям та трохи відсторонилася. - Вибач, я ще не готова.

- Пробач, я захопився. Ти така зваблива, що дуже важко встояти. Потанцюймо ще?

Пара повільно руахалася під музику, продовжуючи обійматися. Сессі відчувала шалену ніжність до чоловіка, що він все ж прийняв її відмову та не наполягав на близькості саме зараз.

- Як щодо чогось смачненького? - Гостинно запропонував Рей.

- Наприклад? - Сессі, як на замволення, відчула легкий голод.

- Як раз сьогодні моя куховарка пекла пиріг з вишнями. Це просто витівр мистецтва!

У дівчини заурчало в животі, і вона засоромлено опустила погляд.

Рей засміявся:

- Бачу, ти згодна. Ходімо, заварю нам чаю. - Чоловік розкрив обійми та, взявши Сессі за руку, повів її на перший поверх до кухні.

Кухня була облаштована за останнім словом техніки. Такого різномаїття кухонних девайсів Сессі ніколи не бачила.

- Це в тебе кухня чи цілий ресторан?

- Подобається? Моя куховарка настільки талановита і буквально горить своєю справою, що я вирішив її трішки побалувати.

- Тільки її? - Сессі грайливо штовхнула його під ребра.

- Признаюся, не тільки. - Засміявся. - Зате чудовими стравами можуть насолоджуватися всі мешканці будинку.

Рей поставив чайник нагрівати воду та дістав порцелянові чашечки.

- Який чай полюбляєш? Є чорний, зелений, ромашковий.

- Давай з ромашки.

- Дістань, будь ласка, з тої шафки пиріг. - Рей махнув рукою у напряму де шукати ласощі. - А я поки дороблю тут чай. Цукру додати?

- О, ні, дякую. - Сессі відкрила шафку, але нічого схожого на пиріг не знайшла. - Рею, а це точно тут?

- Нема? Хмм... Спробуй перевірити холодильник.

Пиріг знайшовся у холодильнику. Хоч і був накритий спеціальноб кришкою, але аромат вишні пробивався й з-під нього.

- Які пахощі! Твоя кухарка і справді рідкісний талант! - Сессі готова була проковтнути апетитну випічку прямо тут і зараз.

- Дякую. Обов’язково передам їй твої слова. Я вже все підготував. Де бажаєш пити чай?

- Давай прямо тут?

Удвох вони перенесли чашки, пиріг та тарілочки на великий обідній стіл, що був у вітальні з каміном. Вмостилися один навпроти одного.

Рей нарізав пиріг, а Сессі розклала по тарілках. Їй теж кортіло показати турботу і допомогти чоловіку.

Вмостившись один навпроти одного, вони теревенили про все і ні про що відразу. Було так затишно і комфортно.

Сессі почувалася, наче вона “вдома”. Не те “вдома”, де ти зараз живеш, а там, де тобі хОроше, де твоя душа почувається у найвищому дзені. Те “вдома”, де хочеться завжди бути, де завжди затишок і внутрішній спокій.

Пиріг виявився і справді шалено смачним, Сессі ледь не репалася по швах, з’ївши два шматочки. Але хотілося ще відчути цей незабутній смак.

- Рею, це просто неймовірно смачно. Твоя кухарка супер господинька. - Сессі облизала ложечку. Вона була готова описати її компліментами вічно.

- Я також дуже люблю цей пиріг. - Рей тепло посміхався дівчині. - Хочеш іще чаю?

- Ні, дякую. - Раптом Сессі стала почуватися дивно. - Ох...

У голові стало паморочитися, якийся дивний стан невагомості та шаленої слабкості.

- Рею, я... Рею... Ре...

Темрява поглинула світ.

Який час Сессі провела непритомною, вона не могла навіть уявити. Якась дивна кімната, більше схожа на якесь величезне ліжко, освітлювалася лампами.

Голова гула наче великий дзвін, по якому з усієї сили вдарили. Сессі хотіла прикласти долоні до скронь, але виявила, що її зап’ястя були зафіксовані.