Глава 12

- Рею, вибач... Але це все надто швидко, я ще не готова. - Зніяковіла Сессі, поправляючи сукню. - Справа не у тобі.

Рей з розумінням поставився до ситуації:

- Солоденька, я все розумію. Що ж... Просто все буде пізніше. - Ніжно провів по вилиці пальцями.

- Покажеш мені метеликів? - Хотілося скоріше перевести тему, витіснити незручність.

- Залюбки, ходімо до оранжереї.

- А нічого, що зараз вже ніч? Не зашкодимо твоїм улюбленцям?

- Ні, деякі з цих комах навпаки нічні. А чкщо увімкнути спеціальне освітлення... Хоча, не буду тобі розповідати раніше. Зараз сама все побачиш.

Вони піднялися на другий поверх. Дорогою Сессі примітила ліфт.

- Рей, а для чого у тебе ліфт у двоповерховому будинку? Ой... - Дівчина осяяло, що вона може лізти не у свою справу. - Можливо, у тебе у родині хтось хворіє, вибач.

- О ні. - Чоловік легко розсміявся. - У нас із цим все гаразд. Просто завжди мріяв про свій власний ліфт. Та й під час ремонту набагато зручніше. Хочеш покататися?

- Давай краще сходами. - Невивільнена сексуальна енергія вимагала виходу, та й буди удвох у тісному, навіть інтимному, просторі ліфта Сессі вважала не зовсім вдалим.

Рей провів коротеньку екскурсії на другому поверсі.

- Тут гостьова кімната, з неї вихід до вітальні та до коридору. З іншого боку вітальня веде до моєї кімнати. Ось двері до неї з коридору, а ще з неї можна потрапити до оранжереї. Як бачиш, я трохи схиблений на кількох входах-виходах до одного приміщення. - Рей усміхнувся. - Далі коридором до мого робогочо кабінету, і так, там також є двері до оранжереї. Не люблю багато обходити.

- А ти справжній фанат дверей. - Сессі усміхнулась і відповідь. Ніяковість потихеньку відступала.

- Є трошки. Заходь. - Рей галатно відчинив двері свого кабінету.

Сессі зайшла і опинилася у стильному кабінеті, де панував хай-тек та мінімалізм.

- О! Та це ж просто наче картинка з інтернету! Як стильно! - захопилено видихнула.

- Радий, що тобі подобається. Я не дуже багато часу проводжу у кабінеті, тому тут доволі мінімалістично.

Раптом до вух Сессі долинли якісь дивні звуки. Вони нагадували чи то плач, чи то скавчання разом із шкрябянням. При чому, звук, здавалося, долинав з глибин кабінету. Звідти, де була шафа.

- Рей, ти це чуєш? - Сессі покрутила головою, щоб правильніше визначити сторону, звідки долинають звуки.

Чоловік, здалося, на долю секнуди напрягся, але тут же розслаблено сказав:

- У цьому будинку щось наплутали, коли закладали вентиляцію. Не зважай.

- Але там точно щось шкребеться!

- Можливо, якась мишка до будинку влізла. У мене така куховарка - такі аромати від її страв розходяться, коли вона готує.

Рей відчинив двері до оранжереї:

- Заходь, зараз побачиш справжню магію природи.

Включивши спеціальне освітлення, Рей натиснув якісь кнопки на пульті керування інкубаторами, що розташовувався на стіні.

Приглушене світло фіолетового відтінку заповнило приміщення, забарвлюючи листя та квіти рослин у причудливі відтінки.

Рей влючив тихо якусь музику. Простір оранжереї наповнило звучання саксофону та ще якихось струнних інструментів.

Рей повільно підійшов зі спини, провів по її руках та розвернув до себе обличчям.

- Потанцюємо?

Сессі обійняла Рея за шию, та вони, дивлячись один одному в очі, повільно рухалися у такт музиці.

Коли залунав приспів, Рей закрутив дівчину та притиснув її до себе спиною:

- Дивись.

І в цю мить дверцята інкубаторів відкрилися і незліченна кількість метеликів з різних боків кімнати ринула до рослин.

Комахи кружляли довкола, наче виконували складний чудернацький танок.